Іванова А. М. На березі

На фотографії – ахроматичний варіант роботи з «Ivanova-73». Зображена робота Антоніни Іванової демонструє стилістику та ідейний компонент, характерний для практик художників кола Михайла Бойчука вказаного періоду. Так, можна сформувати доволі об’ємний візуальний ряд з робіт інших авторів, котрий може продемонструвати те, що Григорій Сковорода позначав поняттям «сродна праця». Адже ці творчі пошуки й знахідки містять виразні ознаки цілісної світоглядної системи, у межах якої є ретельне опрацювання світового минулого, відчуття причетності до локального, усвідомлення ролі у побудові сьогодення, а також певні візіонерські розмірковування про майбутнє. Власне ствердження неперервності історії та осмислення себе дозволяють трактувати візуальну практику «бойчукістів» як революційне осмислення не виключно формальної складової і її тотальну анігіляцію, а визначення за нею фундаменту для майбутнього, де футурологія не заперечує того, що у своїх формах не містить абсолютизацію механічності. Людина у практиці художників кола Михайла Бойчука, а осібно Антоніни Іванової, поєднує осмислення людини як центру Всесвіту (як у гуманістів доби Відродження) та універсальної ікони (як у теологічному трактуванні старозавітного тексту книги Буття 1:26-27). Однак особливо привертає увагу цілком пряме осмислення останньої тези про іконічність – соціальна та фінансова нерівність, приналежність до різних верств, відсутність чи наявність освіти є передумовами для знецінення, цей революційний компонент чітко можна простежити у практиках цих мистців: звичайні трударі й селяни, як це було у євангельських текстах, стали поперед «славних світу цього». Адже, згідно з текстом Нового Заповіту, коли до найвищої місії в історії людства – апостольства – було покликано неосвічених простих рибалок, то можновладці й тогочасні інтелектуали заради збереження власного статусу вступили у конфронтацію. Оскільки, як відомо, Михайло Бойчук тривалий час працював над сакральними образами та вивчав релігійні тексти, то, безперечно, перетворення, що декларують нівеляцію соціальної нерівності, викликали певні асоціації, котрі стали передумовами появи чисельних образів, як у цьому випадку з картиною Антоніни Іванової «На березі», та багатьох інших роботах художниці.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького