Антоній Бельський (бл. 1720–28.02.1789) – польський шляхтич герба Єліта, староста Черновгородський і Рабштинський (1749), ловчий надвірний коронний (1750), каптуровий суддя львівської землі (1764). 19 листопада 1778 р. отримав титул австрійського графа від імператриці Марії Терезії. У 1781 р. – кавалер Ордену Святого Станіслава, у 1782 р. – лицар Ордену Білого Орла. Був одруженим із Теклею із Калиновських, старостиною вінницькою. У шлюбі мав сина Богуслава та шість доньок: Анелі (1766–1832) – дружину колекціонера, камердинера польського двору Ігнація Мйончинського; Марію – дружину графа Францішека Трембінського; Ельжбету – дружину львівського хорунжого Ігнація Бєльського; Юліанну – дружину графа Домініка Гераклія Дідушицького гербу Сас; Францішку Зофію – дружину підкоморія коронного Ігнація Стемпковського; Теклю Лукрецію (1758–1806) – черницю-сакраментку у Львові.