У XVII ст. поховання визначної шляхетської особи супроводжувалося церемонією, в якій визначальну роль виконував портрет небіжчика. Натрунні портрети малювалися «ad vivum» (як живий) на срібній, мідній або бляшаній пластині. Вони мали шестикутну форму, що було зумовлене їх розміщенням на торці труни. У XVII ст. це була строго шестикутна форма, у XVIII ст. в основі залишився той же шестикутник, що набув ускладненого барокового профілю. Першою вимогою у таких портретах була якомога більша схожість його з портретованою особою. Маляр не мав права ідеалізувати, його завданням була детальна передача індивідуальних рис особи. На портреті Мартин Сольський зображений на темному фоні. Світлою плямою виступає обличчя портретованого і частина сорочки, що визирає з-під темного верхнього одягу. Детально передані риси обличчя: високе чоло, невеликі дугоподібні брови, маленькі очі, підкручені вгору вуса, подвійне підборіддя. Відсутність будь-яких написів, гербів та деталізації одягу поглиблює образ чоловіка.