Плач Ярославни (ескіз)

На даній роботі зображено три жіночі постаті, побудова їх тіл лаконічна та стилізована. Центральна фігура – це молода жінка в золотій короні. Вона сидить на троні, нахиливши голову вліво, тулуб її повернуто в цей же бік, і тільки руки направлені вправо. Центральна жіноча постать побудована за принципом S-образної лінії. Довга сукня, підв’язана під грудьми, написана холодним зеленим та жовтим кольорами. З обох боків від царівни стоять дві жінки, очевидно, служниці. Ліва фігура розвернута до глядача в профіль, цей персонаж стоїть босоніж на ослінчику, її руки у співчутливому жесті підняті і майже торкаються або щоки коронованої особи або її жовтого волосся. Дівчина одягнена в світлу сорочку, спідницю зелено-жовтого кольору, червоний фартух з горизонтальними смугами. Праворуч – друга дівчина, також боса, вбрана в блакитно-білу одежу, на рівні грудей вона тримає глечик і келих. Підлога червоно-коричнева. Під ногами жінки, що сидить подіум, він жовто-гарячого кольору з червоними смугастими стінками. Тло роботи світло-блакитне, над зображеними постатями – синє півколо. Між головами центральної постаті та служниці, котра стоїть справа – напис золотом «ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ». Усі фарби дуже чисті, деінде майже прозорі. Лінії побудови чіткі, влучні, але при цьому зберігають свою плавність, та надають всій композиції округлості. Загалом, Бойчук приділяв велику увагу лінії, її ємкості, адже в кожній роботі прагнув досягти вичерпності змісту, використовуючи найбільш лаконічні засоби, форми. Більшість творів Бойчука було знищено після розстрілу його радянською владою у 1937 році. Але деякі твори Михайла Бойчука вдалося зберегти завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року (коли М. Бойчук вимушено залишив Львів, покинувши картини у своїй майстерні) зберігала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартості архів. Фонд Ярослави Музики зберігається у ЛНГМ. Вірогідно, те, що ми можемо бачити зараз, – це лише ескізи, підготовчі начерки до більшого.