Колекція

Плач Ярославни (ескіз)

Михайло Бойчук

  • Плач Ярославни (ескіз) 2
  • Плач Ярославни (ескіз) 3
Основна інформація
ID
ФМз-Ж-316
Автор
Михайло Бойчук
Назва
Плач Ярославни (ескіз)
Дата створення
1910-ті
Країна
Україна
Техніка
олійний живопис
Матеріал
картон олія
Розміри (висота x ширина, см)
40 x 34
Додатково
Інформація про автора
Автор
Михайло Бойчук
Автор мовою оригіналу
Mykhailo Boichuk
Роки життя
1882–1937
Країна
Австро-Угорська імперія
Біографія
Український художник-монументаліст, представник українського культурного ренесансу початку ХХ століття. Засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм», лідер групи «бойчукістів». Його ім'ям названо мистецький феномен, що поєднав форми народного мистецтва й спадщину Візантії та Проторенесансу. Французи називали цей напрямок Renovation Byzantine (неовізантизм). Член Наукового товариства імені Шевченка (1912), Українського наукового товариства (1917). Народився 30 жовтня 1882 року у селі Романівка, що біля Теребовлі. Михайло Бойчук здобув прекрасну мистецьку освіту завдяки підтримці митрополита Андрея Шептицького. Навчався у Львові, Відні, Кракові, а згодом – у Мюнхені та Парижі. У 1909 р. заснував власну школу-майстерню, в якій навчалися Микола Касперович, Софія Налепінська, Софія Бодуен де Куртене, Хелена Шрамм та інші. У 1911 р. повернувся до Львова, де працював як реставратор та монументаліст у Національному музеї (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). У 1917 р. стає одним з професорів-засновників Української державної академії мистецтв, де очолює майстерню ікони та фрески. Один з організаторів АРМУ (1925). Найбільш значними творами, виконаними разом з учнями, були розписи на сучасну тематику Червоноармійських Луцьких казарм у Києві (1919), Селянського санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі (1927–1928) та Червонозаводського театру в Харкові (1933–1935). Всі ансамблі монументального живопису не збереглися. 25 листопада 1936 р. Михайло Бойчук був заарештований і звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві національно-фашистською терористичною організацією. Художника розстріляли, а більшість творів знищили.
Опис роботи
На даній роботі зображено три жіночі постаті, побудова їх тіл лаконічна та стилізована. Центральна фігура – це молода жінка в золотій короні. Вона сидить на троні, нахиливши голову вліво, тулуб її повернуто в цей же бік, і тільки руки направлені вправо. Центральна жіноча постать побудована за принципом S-образної лінії. Довга сукня, підв’язана під грудьми, написана холодним зеленим та жовтим кольорами. З обох боків від царівни стоять дві жінки, очевидно, служниці. Ліва фігура розвернута до глядача в профіль, цей персонаж стоїть босоніж на ослінчику, її руки у співчутливому жесті підняті і майже торкаються або щоки коронованої особи або її жовтого волосся. Дівчина одягнена в світлу сорочку, спідницю зелено-жовтого кольору, червоний фартух з горизонтальними смугами. Праворуч – друга дівчина, також боса, вбрана в блакитно-білу одежу, на рівні грудей вона тримає глечик і келих. Підлога червоно-коричнева. Під ногами жінки, що сидить подіум, він жовто-гарячого кольору з червоними смугастими стінками. Тло роботи світло-блакитне, над зображеними постатями – синє півколо. Між головами центральної постаті та служниці, котра стоїть справа – напис золотом «ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ». Усі фарби дуже чисті, деінде майже прозорі. Лінії побудови чіткі, влучні, але при цьому зберігають свою плавність, та надають всій композиції округлості. Загалом, Бойчук приділяв велику увагу лінії, її ємкості, адже в кожній роботі прагнув досягти вичерпності змісту, використовуючи найбільш лаконічні засоби, форми. Більшість творів Бойчука було знищено після розстрілу його радянською владою у 1937 році. Але деякі твори Михайла Бойчука вдалося зберегти завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року (коли М. Бойчук вимушено залишив Львів, покинувши картини у своїй майстерні) зберігала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартості архів. Фонд Ярослави Музики зберігається у ЛНГМ. Вірогідно, те, що ми можемо бачити зараз, – це лише ескізи, підготовчі начерки до більшого.