Колекція

Жіночий портрет (на звороті – ескізи постатей)

Михайло Бойчук

Основна інформація

ID: ФМз-Ж-309
Автор: Михайло Бойчук
Назва: Жіночий портрет (на звороті – ескізи постатей)
Дата створення: 1910-ті
Країна: Україна
Техніка: олійний живопис темперний живопис
Матеріал: папір олія темпера
Розміри (висота x ширина, см): 27 x 21

Додатково

Тип: живопис
Жанр: портретний
Провенанс: Фонд Ярослави Музики
Експозиція: Палац Лозинського

Інформація про автора

Автор: Михайло Бойчук
Автор мовою оригіналу: Mykhailo Boichuk
Роки життя: 1882–1937
Країна: Австро-Угорська імперія
Біографія: Український художник-монументаліст, представник українського культурного ренесансу початку ХХ століття. Засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм», лідер групи «бойчукістів». Його ім'ям названо мистецький феномен, що поєднав форми народного мистецтва й спадщину Візантії та Проторенесансу. Французи називали цей напрямок Renovation Byzantine (неовізантизм). Член Наукового товариства імені Шевченка (1912), Українського наукового товариства (1917). Народився 30 жовтня 1882 року у селі Романівка, що біля Теребовлі. Михайло Бойчук здобув прекрасну мистецьку освіту завдяки підтримці митрополита Андрея Шептицького. Навчався у Львові, Відні, Кракові, а згодом – у Мюнхені та Парижі. У 1909 р. заснував власну школу-майстерню, в якій навчалися Микола Касперович, Софія Налепінська, Софія Бодуен де Куртене, Хелена Шрамм та інші. У 1911 р. повернувся до Львова, де працював як реставратор та монументаліст у Національному музеї (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). У 1917 р. стає одним з професорів-засновників Української державної академії мистецтв, де очолює майстерню ікони та фрески. Один з організаторів АРМУ (1925). Найбільш значними творами, виконаними разом з учнями, були розписи на сучасну тематику Червоноармійських Луцьких казарм у Києві (1919), Селянського санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі (1927–1928) та Червонозаводського театру в Харкові (1933–1935). Всі ансамблі монументального живопису не збереглися. 25 листопада 1936 р. Михайло Бойчук був заарештований і звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві національно-фашистською терористичною організацією. Художника розстріляли, а більшість творів знищили.

Опис роботи

Погрудне зображення молодої дівчини, вона дивиться прямо на глядача. У портретованої – засмагле обличчя, чорне хвилясте волосся, розділене на прямий проділ, що збігає на плечі двома невеликими пасмами. Жінка одягнена у білу сорочку, на шиї шість низок червоного та оранжевого намиста. Тло охристо-зелене, навколо голови дівчини коричневе коло із синьою смугою. Нижній та бокові краї аркуша обведені оранжевою смугою. На звороті начерк олівцем: дівчина в короні сидить із простягнутою вперед рукою, під нею зображена ще одна жіноча постать, котра стоїть, а також дві жіночі голівки. Праворуч – два поясні зображення жінок: руки однієї із них складені внизу, інша – тримає птаха. Ймовірно, це ескізи до композиції «Плач Ярославни». Більшість творів Бойчука було знищено після розстрілу його радянською владою у 1937 році. Але деякі твори Михайла Бойчука вдалося зберегти завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року (коли М. Бойчук вимушено залишив Львів, покинувши картини у своїй майстерні) зберігала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартості архів. Фонд Ярослави Музики зберігається у ЛНГМ. Вірогідно, те, що ми можемо бачити зараз, – це лише ескізи, підготовчі начерки до більшого.

Жіночий портрет (на звороті – ескізи постатей)

Інше