Бичування Христа – епізод Страстей Христових, що відбувався під час суду римського прокуратора Понтія Пилата над Спасителем. Про бичування Ісуса євангелісти говорять небагато: «От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів бичувати його» (Ів. 19:1). За цією стислою фразою стоять криваві тортури – удари римськими бичами залишали на тілі рвані рани, завдаючи невимовного болю. Повнофігурна постать Христа була складовою скульптурної композиції. У роботі відчутне прагнення майстра до анатомічної достовірності. Ноги Спасителя ледь зігнуті в колінах, голова нахилена до правого плеча. Майстер виділяє кожен м’яз, ретельно пророблює різцем суглоби ніг. Високо піднята грудна клітка та впалий живіт підкреслюють напругу останнього подиху пошматованого ударами тіла Ісуса, прикритого пов’язкою на стегнах. Риси аскетичного видовженого худорлявого обличчя детально опрацьовані. Великі втрати частин скульптури ускладнюють відтворення цільного образу.