Першою великою роботою М. Бойчука у Львові стали розписи каплиці Св. Йоана (у приміщенні колишньої дяківської бурси). Бурса була фундацією митрополита Андрея Шептицького. Особливо цікавою є вівтарна композиція «Тайна вечеря», що зберігається у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Ескізи до стінопису «Тайна вечеря» повністю відповідають композиції ікони «Тайна вечеря». Бойчук використовує зворотну перспективу й пов’язані з нею умовності в засобах зображення. Зв’язок із візантійською традицією спостерігається не тільки в перспективній системі, але й на семантичному рівні, коли найбільш важлива фігура – Христос – зображується більшим за інших персонажів. У композиції стінопису «Тайна вечеря» Бойчук вміло використовує форму стіни (арка), і цей мотив арки повторює в окресленні столу, і в принципі побудови самого сюжету, розміщенні Христа й апостолів. Сам сюжет у Бойчука набуває євхаристичного змісту: у сервіруванні столу особливого значення набувають виділені досить великим розміром потир із вином і просвіра як символи Христової крові і тіла, ще й маленькі просвірки, розкладені півколом, створюють той самий «ритм ритму», що є однією зі стильових ознак у Бойчука, пов'язуючи його з модерном. Потир із вином закріплює внизу вертикальну вісь композиції, підкреслюючи її центр з образом Христа й Іоанна, який, схилившись на стіл, пригорнувся до Вчителя. Художник майже уникає жестів. Апостоли сидять вкрай щільно один до одного, руки сховані. Лише благославляюча рука Христа зі стуленими трьома пальцями для нанесення хресного знамення лежить на столі. Напруга не тільки в розташуванні персонажів, а й у ритміці німбів, що зображені так, ніби рухаються з обох боків до центру, до постаті Христа. Лише Іуда не має німба.