Колекція

Паломник, що дає цілувати реліквію

Бартоломео Пінеллі

  • Паломник, що дає цілувати реліквію 2
  • Паломник, що дає цілувати реліквію 3
Основна інформація
ID
Г-IV-1723
Автор
Бартоломео Пінеллі
Назва
Паломник, що дає цілувати реліквію
Назва мовою оригіналу
Eremita che fa bagiare una Reliquia
Дата створення
1810-ті
Техніка
офорт акварель
Матеріал
папір
Розміри (висота x ширина, см)
10.2 x 16.1
Інформація про автора
Автор
Бартоломео Пінеллі
Автор мовою оригіналу
Bartolomeo Pinelli
Роки життя
1781–1835
Країна
Італія
Біографія
Бартоломео Пінеллі (1781, Рим – 1835, там само). Італійський рисувальник, гравер, скульптор. Син кераміста Дж. Б. Пінеллі. Народився в районі Трастевере (за Тибром). Вуличні зарисовки цього західного передмістя Риму пізніше неодноразово з’являються в його графічних творах. Вчився в Болоньї, пізніше в Академії Св. Луки в Римі. Відвідував Академію Феліче Джані (Felice Giani), художника класичного напрямку, від якого успадкував манеру рисунку. На початку ХІХ ст. звертається до гравюр епохи Відродження (зокрема, до творів Маркантоніо Раймонді), переводячи свої рисунки в офорти та літографії. У 1809 році Пінеллі створює свою першу серію офортів, розмальованих аквареллю – «Зібрання 50-ти живописних костюмів» (Raccola di cinquanta costumi pittoreschi). Альбом перевидавався у 1814 та 1815 рр. У 1816 році вийшла нова версія альбому – Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte. Більшість львівських гравюр – з саме цієї серії. Основна тема творчості художника – жанрові сцени (Costumi), побачені ним у Римі, Неаполі, місцевостях провінцій Абруццо і Молізе. Гравюри Пінеллі мають не тільки художню вартість, але й несуть важливу етнографічну інформацію. У 1820–30-х рр. художник створив рисунки та гравюри до поем Торквато Тассо (1827–1829), роману М. Сервантеса «Дон Кіхот» (1834). Одна з відомих серій рисунків Пінеллі – «Сім пагорбів Риму» (1827–1830). Твори художника зберігаються в багатьох італійських музеях, а також у збірках інших країн.
Опис роботи
Твір з серії Доброчинність ченців-капуцинів. Вперше роботу під назвою Eremita che fa bagiare una Reliquia Пінеллі виконав у 1809 році для альбому Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte (Collection of fifty picturesque costumes engraved in strong water), виданому в 1809 році. У львівській гравюрі змін ще більше – фактично відсутній урбаністичний пейзаж у перспективі. Натомість образи персонажів твору виконані впевненіше. Автор підкреслює суворий профіль ченця, довірливість дітей і їхніх матерів, і, водночас, наголошує на скептицизмі хлопця з кошиком зліва. За спиною ченця стоїть хрест на подіумі зі знаряддями мук Христових. Акцент композиції у поцілунку дівчинкою образу, що його подає їй монах. Робота виконана легким, швидким рисунком, розфарбована контрастними акварельними фарбами, де автор активно використовує коричневий та світло-сірий кольори в центрі роботи, а одяг фігур справа і зліва від монаха розмальовує яскравими кольорами. Ченці-капуцини – Орден Братів Менших Капуцинів (Ordo Fratrum Minorum Capucinorum) – католицький орден, що відділився від францисканців у XVI столітті. Капуцини відзначалися доброчинністю та аскетизмом. Їхній одяг складався з коричневого габіту (англ. soutane) з пришитим до нього каптуром, мотузки з вузлом на поясі (символ непорушності обітниць), сандалів на босоніж.
Надписи та символи
Внизу зліва підпис автора– Pinelli f. [fecit]. В центрі на відбитку під зображенням – назва твору Eremita che fa bagiare una Reliquia. Вгорі справа на відбитку, над рамкою зображення – № 21.