Твір з серії Доброчинність ченців-капуцинів. Вперше роботу під назвою Eremita che fa bagiare una Reliquia Пінеллі виконав у 1809 році для альбому Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte (Collection of fifty picturesque costumes engraved in strong water), виданому в 1809 році. У львівській гравюрі змін ще більше – фактично відсутній урбаністичний пейзаж у перспективі. Натомість образи персонажів твору виконані впевненіше. Автор підкреслює суворий профіль ченця, довірливість дітей і їхніх матерів, і, водночас, наголошує на скептицизмі хлопця з кошиком зліва. За спиною ченця стоїть хрест на подіумі зі знаряддями мук Христових. Акцент композиції у поцілунку дівчинкою образу, що його подає їй монах. Робота виконана легким, швидким рисунком, розфарбована контрастними акварельними фарбами, де автор активно використовує коричневий та світло-сірий кольори в центрі роботи, а одяг фігур справа і зліва від монаха розмальовує яскравими кольорами. Ченці-капуцини – Орден Братів Менших Капуцинів (Ordo Fratrum Minorum Capucinorum) – католицький орден, що відділився від францисканців у XVI столітті. Капуцини відзначалися доброчинністю та аскетизмом. Їхній одяг складався з коричневого габіту (англ. soutane) з пришитим до нього каптуром, мотузки з вузлом на поясі (символ непорушності обітниць), сандалів на босоніж.