Назад

Сидяча жіноча постать (Дама в капелюсі; Відпочинок)

Люна Дрекслер

Основна інформація
ID
С-I-326
Автор
Люна Дрекслер
Назва
Сидяча жіноча постать (Дама в капелюсі; Відпочинок)
Дата створення
1907
Країна
Австро-Угорська імперія
Культура
Новітній час
Техніка
відлив поліхромія
Матеріал
гіпс поліхромія
Розміри (висота x ширина x глибина, см)
70 x 42.5 x 39
Інформація про автора
Автор
Люна Дрекслер
Автор мовою оригіналу
Luna Drexlerówna, Luna Amalia Drexler
Роки життя
1882–1933
Країна
Австро-Угорська імперія, Польща, Франція
Біографія
Мисткиня походить із родини львівського купця Ігнатія Дрекслера, власника крамниці тканин на площі Капітульній, відомого художньою обдарованістю і сприянням долученню до мистецтва дітей. До 17 років Люна захоплювалася музикою, згодом – живописом і скульптурою. У 1899 р. вступила до приватної львівської художньої школи Марцелія Гарасимовича, де навчалась у портретиста та ілюстратора Станіслава Рейхана (з 1899 р.) – представника відомої львівської мистецької родини, випускника Віденської академії мистецтв. Удосконаленню майстерності сприяли уроки Станіслава Батовського-Качора та скульптора Антона Попеля. Водночас майбутня художниця відвідувала публічний зал рисунка і моделювання львівської Художньо-промислової школи. Певний час удосконалювала майстерність на Вищих жіночих курсах ім. Адріана Баранецького у Кракові. У 1907 р. Л. А. Дрекслер навчалась у Парижі – в Академії Ґранд-Шом’єр у Жана Антуана Енжалбера і відомого скульптура Еміля Антуана Бурделя. Захоплювалася творчістю Огюста Родена, символічно-імпресіоністична манера якого віддзеркалена у низці її робіт. У 1908 р. мисткиня повернулася до Львова й зайняла колишню майстерню львівського скульптора Тадеуша Баронча (Tadeusz Barącz), який відійшов у засвіти 1905 р. Того ж року в салоні Товариства прихильників образотворчого мистецтва (Towarzystwo przyjaćół sztuk Pięknych) відбулася перша персональна виставка Л. А. Дрекслер, яку складало понад двадцять робіт. Набуття європейського мистецького досвіду продовжилося й 1909 р.: в Парижі в Е. А. Бурделя, у Римі – в Академії Медічі й з 1910 р. – у Мюнхенській академії мистецтв. Світоглядні підвалини творчості Л. А. Дрекслер сформувало знайомство з філософом, літератором, архітектором і скульптором Рудольфом Штайнером (Rudolf Steiner), який фундував Антропософічне товариство в м. Дорнах (Швейцарія). Під час перебування за кордоном мисткиня долучалася до виставкового життя Східної Галичини. В 1911–1914 рр. співпрацювала з фабрикою фаянсових виробів Олександра Левицького в с. Пациків біля Станіслава (тепер – с. Підлісся Івано-Франківської обл.). У 1917 р. мисткиня повернулася до Львова та оселилася спочатку в будинку № 30 по вул. св. Софії (нині – вул. Франка, 114), згодом – на вул. Парковій, 14 (1910 р., арх. Іван Левинський), де прожила до кінця життя. Творчий спадок Л. А. Дрекслер складається з понад 200 скульптурних і кількох десятків малярських робіт. До поч. 1910-х рр. у її творчості домінували інспірації імпресіонізму, символізму, сецесії. Згодом – культури Стародавнього Єгипту та Ассирії, давньогрецької й французької середньовічної пластики, що зумовило стилізації під архаїку. Під впливом ідей Рудольфа Штайнера ідейним стрижнем образно-пластичних пошуків мисткині стало розкриття художніми засобами людських духовних начал. У річищі образотворчих шукань початку XX ст. Л. А. Дрекслер прагнула інтеграції у скульптуру живописних засобів художньої виразності, що підтверджують фактурність поверхонь, поліхромне тонування й м’яке моделювання форм. Малярський доробок художниці утворили краєвиди та портрети. Відомий інтерес мисткині до графіки, переважно техніки офорта. Утвердження жінки в соціокультурному просторі XX ст. підтверджує активна громадська діяльність Л. А. Дрекслер, участь у заснуванні Спілки польських художниць (Związek Artystek Polskich), членство в Об’єднанні «Скульптура», правлінні Спілки Польських художників, Львівській міській раді з питань мистецтва. Померла Л. А. Дрекслер у Львові у віці 51 року, похована на Личаківському цвинтарі. Для спорудження надгробка мисткині було використано один із рельєфів її роботи 1927 р. – «Посвячення» (ангел, що летить, відтворений із хрестом і сімома трояндами в руках), який відлили у бронзі й встановили на могилі в обрамленні з чорного мармуру. У травні-липні 1937 р. відбулася посмертна виставка Л. А. Дрекслер, на якій було експоновано 189 творів, із них – 126 скульптурних, 63 малярських олійних та акварельних робіт.
Опис роботи
«Сидяча жіноча постать» належить до циклу творів Л. А. Дрекслер 1907–1910 рр. («Маруся», 1906–1907; «Дівчинка з лялькою на колінах», 1907; «Сидяча жінка», 1908; «Дама з лисячим хутром», 1910), в яких сецесійна декоративність поєдналася з сюжетністю, архітектонічністю та імпресіоністичною вільною ліпкою форм. Експонована на виставці львівського «Товариства шанувальників красних мистецтв» у лютому-червні 1907 р. робота здобула схвальні відгуки художньої критики, засвідчила професійну зрілість молодої мисткині та її непересічний художній хист. Зокрема у нарисі львівського мистецтвознавця, філософа і психолога Владислава Вітвіцького, опублікованому в часописі «Słowo Połskie», відзначалося, що «композиція трактована віртуозно, зі сміливо накресленими масами та досконалим силуетом» і є однією із найбільш вдалих з-поміж представлених у Салоні скульптур. Особливістю образного рішення роботи є майстерне відтворення миттєвого психологічного стану у грі вишуканих художніх форм. Так, душевний спокій і мрійливу задуму відображено у сецесійних абрисах тулуба, плавних лініях рук, граційному нахилі прекрасної голови. Декоративній виразності слугує сукня збереженого у перше десятиліття XX ст. S-подібного силуету, примхливий капелюх, призбирані рукави, хвилі подолу, єднальна щодо них вертикаль хутряного боа. Відлунням рафінованої та самобутньої культури сецесійного Львова сприймається притаманна мисткині шляхетна елегантність і тонка гармонізація пластики, ліній, фактур. Імпресіоністичною легкістю, світлом і повітрям просякнута пухирчаста фактура, малярським аналогом якої слугує імпресіоністичний роздільний мерехтливий мазок. Чуттєвістю сповнені ніжні гладкі поверхні рук, грудей, обличчя, контрастні активній пластиці вбрання. Імпресіоністичну генезу художнього образу засвідчують настроєво-пластичні перегуки з полотнами П’єра Огюста Ренуара («Прогулянка», 1870; «На березі моря», 1883) і Берти Морізо. Динаміки зображенню надають співвідношення діагоналей рамен, граційно закинутої ніжки, рук. Святковості – градації золотавих, оливкових, вохристих барв. Відзнакою твору є асоційованість із подієвим контекстом: відпочинком з-поміж гомону балу чи театрального фоє.
Надписи та символи
На цоколі підпис і дата: «L. DREXLERÓWNA 07»; ззаду справа: «ІІ / 45».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького