Погруддя о. Баронча

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-36
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Погруддя о. Баронча
Дата створення: 1883–1885
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: ліплення
Матеріал: теракота
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 56.5 x 40 x 25

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова. Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові. Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі. Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Поряд із динамічними необароковими та неоромантичними алегоричними композиціями, граційними фігурами у дусі «неофлорентизму», монументально-декоративними скульптурами та надгробками, Т. Баронч створив численні портрети: академічно виважені, художньо узагальнені, з чіткою архітектонікою, ретельним відтворенням індивідуального обліку та психологічних ознак. Джерелом їхньої інспірації стала традиція римських портретів, творчо інтерпретована скульптором в єдності інтегрувальних та індивідуалізувальних начал. Серед кращих у доробку скульптора – «Погруддя Баронча» (1883–1885), в якому за урівноваженими класицистично-академічними формами проглядають одухотвореність, думка, життя. На відтворення представника кліру вказує Книга набутків Національної галереї міста Львова 1911–1947 рр., де під позицією 729 зазначено: «погруддя о. Баронча, автор Т. Баронч», і типове клерикальне вбрання (roman collar). Враження осяяності внутрішнім духовним світлом створює контраст м’якої гладкої ліпки обличчя та фактурних кучерявих волосся і бороди. Витонченості зображенню надають графічність і чистота ліній – овалу обличчя, великих мигдалеподібних очей, губ, брів. Особливістю образного рішення твору є поєднання внутрішньої зосередженості, ліризму, піднесеності, душевного спокою.

Надписи та символи

Знизу зліва: «69».

Портретована особа