Погруддя Феліції Комелло

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-400
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Погруддя Феліції Комелло
Дата створення: бл.1892
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 63 x 44 x 26

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова. Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові. Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі. Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Чільне місце у доробку Т. Баронча посідають портрети представників львівської шляхти та інтелектуально-творчого середовища, які відвідували розташовану в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – площа Соборна) робітню скульптора, що перетворилася на популярний у місті літературно-художній світський салон. Славу Т. Барончу як портретисту здобули виразність і репрезентативність зображень, швидкість їх виконання, вправне відтворення індивідуальних рис. Серед жіночих образів, створених майстром – портрет графині Феліції Камелло, доньки графа Тадеуша Туркула, у середині ХІХ ст. – власниці першого у Львові неоготичного палацу на вул. Пекарській, 50а. На відміну від більш пізніх, вишуканих та органічних жіночих образів, зображення дещо статичне, підкреслено репрезентативне, надмірно деталізоване, з ретельним відтворенням розкішної декольтованої сукні, декоративного букета, зачіски, позначене ідеалізацією та нівелюванням вікових ознак. На шляхетне походження вказують пряма постава, спокійна впевненість, почуття власної гідності, що відповідають принципу «noblesse oblige».

Надписи та символи

Ззаду наліпка з печаткою: «10 / Galeria / Narodowa / m. Lwowa».

Портретована особа