Робота з римської серії. Перший варіант композиції відомий з альбому Costumi di Tivoli, виданому в 1815 році і перевиданому в 1816 році в альбомі Nuova Raccolta di cinquanta Costumi Pittoreschi incisi all' acquaforte da Bartolomeo Pinelli Romano, Nicola de Antoni impresse, Ignazio Pavon Offre e Dedica, Roma 1816. У 1818 році Пінеллі повторює цей варіант в акварелі. Версія, аналогічна «львівській», вийшла у чорно-білому варіанті в альбомі Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi… (Collection of fifty picturesque costumes), виданому Джованні Скуделларі в Римі в 1817 р. Друга версія за композицією не відрізняється від першої, однак замість коня в ній зображений віслюк, а сам рисунок не такий вправний, як у першому варіанті. На передньому плані зображено молоду жінку з притиснутим до грудей немовлям – вони просуваються на віслюці по гірській дорозі. Їй зустрівся юнак-пастух, який починає бесіду, але жінка байдуже дивиться повз подорожнього. Вона вбрана у характерний для південної Італії одяг: синю куртку з еполетами, довгу рожеву спідницю, на голові в неї біла хустка. Юнак – у синій куртці, одягненій поверх червоної камізельки, зверху накинутий кожух без рукавів; він у жовтих споднях, білих панчохах, чорних черевиках. На голові пастуха чорний капелюх, на плечі він тримає довгу трубу – аналог гуцульської трембіти. Зліва від дійових осіб – берег пагорба, справа – фрагмент дерева, за яким на дальньому плані синіє долина, в якій розташоване місто (видно фрагмент однієї зі споруд). Одяг персонажів розфарбований яскравими акварельними фарбами – червоною, синьою, жовтою, рожевою. Тло у зелених, вохристих, синьо-голубих кольорах.