Робота з римської серії. Перший кольоровий варіант гравюри з’явився у 1815 році і був опублікований у 1816 році в альбомі Nuova Raccolta di cinquanta Costumi Pittoreschi incisi all' acquaforte da Bartolomeo Pinelli Romano, Nicola de Antoni impresse, Ignazio Pavon Offre e Dedica, Roma 1816 як чорно-біла гравюра. Наступна версія (майже без змін, аналог «львівської» гравюри) з’явилася в альбомі Nuova Raccolta di cinquanta costumi pittoreschi... (Collection of fifty picturesque costumes), виданому Джованні Скуделларі в Римі у 1817 р. Рисунок олівцем, розмальований акварельними фарбами, був виконаний Пінеллі у 1815 році під назвою Famiglia di ciociari in viaggio (Родина чочарів у подорожі). Відомо також про ще один, дещо змінений варіант, де крім трьох вершників з’являється пес біля ніг коня, а сама поїздка відбувається в лісі (датування не встановлене, – можливо, це рання версія 1809 р.). «Львівська» гравюра належить до дещо спрощеного варіанту композиції 1815 року. В центрі на світло-сірому коні, накритому синьою попоною, сидять троє: молодий чоловік, що тримає коня за вуздечки; перед ним хлопчик, який помахує гілкою дерева; до спини чоловіка притулилася його молода жінка-чочара, вбрана в яскраве національне вбрання. Синій, жовтий і малиновий кольори одягу персонажів акцентують їхні фігури. Дія відбувається на узвишші. На першому плані зліва чорніє на пагорбі потужне дерево. Справа внизу в розмитих блакитних тонах у перспективі розкривається широка долина з деревами та фрагментами споруд. Чочари (Ciociari) – мешканці області Чочарія, що на південь від Риму. Область стала широко відомою в середині ХХ ст. завдяки роману «Чочара» Альберто Моравіа та однойменному фільму Вітторіо де Сіка.