Робота з неаполітанської серії. Вірогідно, твір походить з 1816 року. У чорно-білому варіанті був поміщений в альбом під назвою Raccolta di 50 costumi li più interressanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli (Зібрання 50-ти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства), виданий у Римі в 1817 році Джованні Скуделларі. Б. Пінеллі виконував цю композицію також у квадратній рамці (представлена у виданому в Ляйпцігу альбомі 1840 року). На передньому плані зображені характерні для авторcького виконання персонажі – яскраві постаті неаполітанців. Це юнак-продавець, що дає спробувати дівчинці трохи сорбету з довгої ложечки. Поруч з нею її старший брат, який, поклавши руку на її плече, другою рукою передає продавцеві монетку. Внизу стоїть бочка з льодом, в яку вкладений циліндр з сорбетом, перед бочкою діжка з солодощами. Дія відбувається на одній із площ Неаполя (очевидно, це північний район міста під назвою Саніта), між сакральних споруд, на тлі Везувію, верх якого димить вдалині. У колористиці автор використовує яскраві фарби (одяг персонажів) та приглушені вохристі та блакитні тони при виконанні другого та дальнього планів. Сорбет (sorbetto) – заморожений десерт з фруктових соків, підсолодженої води, меду. Був популярним у Неаполі. 1775 року неаполітанський медик Філіппо Бальдіні (Filippo Baldini) опублікував брошуру "De 'Sorbetti", в якій виділив три сорти цього десерту: фруктовий, шоколадний та молочний. Останній також називали il gelato – морозиво.