Рисунки шести чоловічих погрудь

На площині листа паперу закомпоновано шість портретних етюдів літніх чоловіків, виконаних за зразком твору невстановленого мистця (підпис складний до прочитання), сучасника Юліана Зайця (на користь цього свідчить специфіка одягу). Робота виконана у техніці рисунка вугіллям та олівцем, а на звороті, ймовірно, коричневими чорнилами. Зображення розташовані у три ряди по два, збережена симетрія й гармонія композиції. Кожна фігура має осібну позу, міміку та виразний психологічний характер, що свідчить про вправність автора у фіксації образу та відтворення типажу. Під кожним з портретів присутні підписи та ініціали з датами – здебільшого жовтень 1911. Це вказує на систематичне виконання завдань у рамках навчального процесу або ж дослідження натури у межах самоосвіти. Більшість портретованих за особистими репрезентаціями радше є представниками освіченої групи населення з певним достатком – вуса, бороди, зачіски, костюми з метеликами або краватками, що також вказує на можливий соціальний статус моделей та відповідає моді початку XX століття. Техніка рисунка демонструє майстерність у моделюванні об’ємів за допомогою штрихування та світлотіньових моделювань, а також влучне відтворення пропорцій обличчя, характерних особливостей анатомії черепа та текстури волосся. Автор працює з м’якою градацією тіней і делікатним світлотіньовим моделюванням, що є ознакою академічного рисунка високого рівня. Рисунок має документальну цінність як візуальне джерело історії свого часу та особливостей творчого становлення Юліана Зайця зокрема. На звороті листа розміщено дві групи оголених жіночих фігур та одну постать жінки (фігура обернена на 90º по вертикалі відносно інших), яка сидить, опершись на невстановлений об’єкт. Всі зображення виконані у техніці графічного академічного рисунка. Композиції складаються здебільшого з парних поз жінок, зображених у положенні лежачи, з об’єднаними жестами, поворотами торсів і поглядами. Це дозволяє говорити про етап пошуку, на якому опановувалася складна форма взаємодії людських тіл у просторі. З огляду на дати та характер виконання рисунків, можна припустити, що лист був частиною індивідуального студіювання з рисунка фігури у груповій динаміці. Усі фігури мають вільний, але впевнений контур, позначки тіней зроблено лаконічно, з виразним штрихом. Увага зосереджена не стільки на деталізації, скільки на пластичному рішенні та правильному анатомічному з’єднанні пластики тіл. У верхній композиції акцент зроблено на тілесному контакті та емоційній виразності, середня – демонструє ритм ліній і симетрію тіл, тоді як нижня поза містить діагональну напругу та виразну міміку. Позначка дати на кожному з трьох шкіців вказує на їх одночасне створення, ймовірно, у межах однієї сесії. Образний стиль листа поєднує естетику академізму з поступовим переходом до більш експресивного й синтетичного рисунка, характерного для передвоєнного періоду. Зображення демонструють високий рівень спостереження, розуміння пропорцій і композиції, а також здатність до передачі психологічного зв’язку між моделями. Особливо вартим уваги є мотив подвоєної натури, що свідчить про певну потребу у творчому пошуку Юліана Зайця цього періоду. Окрім того, ця робота відкриває перспективу вивчення соціального статусу натурників, гендерних уявлень того часу, а також підходу до відображення взаємодії жіночих тіл у мистецькій практиці.

На лицьовій частині – нерозбірливі підписи авторів оригінальних зображень і сигнатура Юліана Зайця. Під портретами вказано дати виконання: «20/ 8 11»; «17/8 11»; «2/ 10 11»; «20/ 8 11»; «6/ 10 11»; «5/ 10 11». На звороті: «6/ 6 19» (тричі).

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького