Під час навчання в Краківській академії мистецтв (1926–1932) і в Парижі (1929–1931) Л. Левицький, учасник Краківської групи митців (1932–1937), перебував під впливом мистецьких методів авангарду, що позначилося на його подальшій творчості. У доробку майстра домінують дві образні теми – людина і місто. Ці два начала – гуманістичне й урбаністичне – концептуально взаємодоповнювальні та взаємозалежні. Образ людини та образ міста супроводжували митця від початку його творчого шляху, а саме з 1930-х років. У композиціях творів цього часу виразно прочитуються модерні мистецькі тенденції. Творчий інтерес до мистецьких методів авангарду, захоплення пізнім кубізмом та експресіонізмом, активна суспільно-політична діяльність художника і його особиста позиція обумовили тематичний спектр образів. Попри домінантну індустріально-урбаністичну сюжетику творів, інспіровану захопленням пластичною мовою футуризму та кубофутуризму, дуже велике значення для митця має зображення людини: портрет, цілофігурне зображення, жанрова картина. Суспільна проблематика є магістральною темою творів художника раннього періоду. Зважаючи на те, що об’єктом зображень ставали широкі верстви населення – від людей убогих, знедолених, робітників, до представників політичної еліти, художник акцентував увагу на психологічній характеристиці зображуваних, щоб підкреслити соціальні контрасти.