М. Федюк разом з Я. Музикою сприймав науку М. Бойчука безпосередньо від нього самого. Він базував власну концепцію монументального стилю в Галичині на основі дослідження саме галицьких пам'яток – ікон, поліхромії галицьких майстрів у Ягелонській каплиці на Вавелі (Краків), Троїцькій каплиці у Любліні, церкви у Лаврові (біля Самбора). Його праці мають виражений малярський характер та витончений колорит. У своїй роботі «Голова Спасителя» Микола Федюк звертається до стилістики «бойчукізму». Так, на всю поверхню картини на сіруватому тлі, що нагадує монументальну площину, зображено голову Христа, яку ліворуч обмежує німб. Німб, волосся та борода виконано у брунатному колориті, з доповненнями охристих відтінків. Ритм хвилястого волосся протиставлений строгій ритміці движків на обличчі зображуваного, що підкреслює аскетизм постаті Христа.