Ескіз до монументального розпису «Руські зодчі» для центрального фоє Головного управління архітектури та містобудування Москви

Василь Польовий, Юлія Подогова

Основна інформація

ID: Ж-8207
Автор: Василь Польовий Юлія Подогова
Назва: Ескіз до монументального розпису «Руські зодчі» для центрального фоє Головного управління архітектури та містобудування Москви
Дата створення: 1972–1973 (?)
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: авторська техніка
Матеріал: ДВП змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см): 55 x 122

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Інформація про автора

Автор: Юлія Подогова
Роки життя: 1927–2021
Біографія: Юлія Подогова (1927–2021) – членкиня Спілки художників СРСР, монументалістка. Навчалась у Московському вищому художньому училищі імені братів Строганових, була ученицею народної художниці СРСР Єкатєріни Бєлашової. Її дипломна робота – вітражі для міжнародної виставки в Брюсселі, була прийнята з оцінкою «відмінно з похвалою». Юлія Подогова працювала над монументальними розписами, вітражами, мозаїками. Окрім того, серед доробку художниці є станкові живописні роботи. Монументальні та станкові твори мисткині зберігаються у публічних просторах, музейних колекціях та приватних збірках на території країн колишнього СРСР, зокрема Молдови, України, Російської Федерації. З Василем Польовим художниця познайомилася та одружилась у «московський період» його творчості. Згодом пара переїхала до Львова, де Юлія працювала над монументальними роботами, відомими у співавторстві ескізами до розписів та мозаїк (1970-ті). Станкових творів львівського періоду наразі не виявлено. 1990 року разом з Василем Польовим переїхала на постійне проживання у США, де після тривалого захворювання померла 2021 року.

Опис роботи

Ескіз з серії розписів, реалізованих на базі громадського простору, що мав розкривати ідею цілісної історії архітектури від давніх часів до сучасності. Однією з особливостей цього ескізу є розбудова специфічного часопростору, в якому одночасно перебувають символічні позначення архітектурних образів та їхніх авторів від часів Давньої Русі до практик часів класицизму, й зокрема, ймовірно, Василя Баженова. Окрім того, ідея спадковості традицій доповнена концепцією невіддільності звичаїв народної архітектури й, до прикладу, сакрального дерев’яного будівництва (символічні постаті та елементи споруд у правій частині композиції) та форм і образів, властивих традиціям світової, й зокрема європейської архітектури (ліва частина композиції з образом архітектора XVIII століття, який конструює нові об’єкти, джерелом інспірацій яких є зразки класичних історичних стилів). Відзначимо ієрархічний підхід до подачі фігур, що сприяє візуальній виразності розповіді про те, як ідеї отримують форми та з фантазійних конструкцій стають реальними спорудами. Окрім того, активній взаємодії з глядачем сприяє контрастування статичних та динамічних фрагментів, що підкреслено кольорами (акценти жовтого кадмію та червоного) і тонами (контрастні співвідношення темного та світлого). Такий підхід може бути інспірований авангардними методами, яким конкретно в цьому випадку властива певна кінематографічність.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького