Ескіз до монументального розпису

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Ж-8208
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз до монументального розпису
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: авторська техніка
Матеріал: ДВП змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см): 70 x 140

Додатково

Вид: живопис
Жанр: міфологічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Робота належить до серії ескізів монументального оформлення, призначених для громадських просторів. Цьому твору властива лаконічна й виразна мова, характерний для Василя Польового спосіб стилізації об’єктів та насичена декоративність, що демонструє оригінальний підхід до завдання. Колірне вирішення та гама – холодні й зосереджені на нюансах, завдяки чому сформована споглядальна емоційна атмосфера. Композиція розгортається довкола центральної фігури, стилізованої під античне божество. Ймовірно, це Калліопа – муза науки, яка приносить світло пізнання у простір, в якому поєднано символічне середовище від піднебесся до морських глибин. З обох боків від центральної фігури у середній та нижній партіях ескізу знаходяться ієрархічно здрібнені чотири динамічні людські фігури (попарно з лівого і правого боку), вірогідно космонавтів та дослідників. Художник вирішив простір симультанно, відтак поруч зі стилізованими рибами з правого боку від фігури Калліопи зображено хмари, а пристрій, що знаходиться у нижній частині ескізу, може бути одночасно потрактований як фантастичний космічний корабель чи батискаф. Важливо відзначити, що, ймовірно, саме цей ескіз був затверджений до виконання на об’єкті. Зображення вкрите сітчастою розміткою, що мала полегшувати масштабування для подальшого нанесення на стіну. Характер виконання лівої та правої частин верхньої партії ескізу, а також стилізоване позначення дверного порталу в нижній лівій частині надає підстави стверджувати, що розпис мав бути вписаний в інтер’єр громадського простору зі специфічним склепінням.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького