Поклоніння волхвів

Розвиток Нідерландів у XVI ст. позначений економічним розквітом та інтеграцією ренесансних гуманістичних досягнень, зокрема й у малярстві в межах традиційної жанрової диференціації та іконографічних схем. Так, домінантними у нідерландському живописі доби Ренесансу лишались релігійні картини, вівтарі у формі диптихів і триптихів, зразком яких є «Поклоніння волхвів» або «Поклоніння трьох королів» представника майстерні Пітера Кука ван Альста зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького. В основу композицій покладено відомий і надзвичайно популярний у живописі Антверпена початку XVI ст. євангельський сюжет (Євангеліє від Матея, 2:10-11) про мудреців, які побачили на небі зірку, зрозуміли, що вона є знаменням і прийшли зі Сходу, аби поклонитись і принести дари немовляті Ісусу. Згідно з біблійним переказом, зірка рухалася по небу зі сходу на захід і зупинилася над місцем, де знаходилася божественна дитина. Поява Вифлеємської зірки стала здійсненням пророцтва Валаама зі старозавітної Книги Чисел. Кожен із принесених немовляті Ісусу дарів мав символічне значення й корелював з покликанням Христа. Так, золото, царський дар, вказував, що Ісус був людиною, народженою стати Царем. Ладан, дар священнику, означав, що Ісус стане новим Учителем і Первосвященником. Мирра, яку у стародавньому Ізраїлі використовували для бальзамування тіл померлих і якою змастили ноги Христа, символізувала його майбутню жертву. Блаженний Августин та Іоанн Златоуст згадували про дванадцять волхвів. У більш пізній традиції, починаючи з Орігена, фігурує трьоє. Імена волхвів варіативні, однак найбільш відомими є Каспар, Бальтазар і Мельхіор. Існують легенди про четвертого волхва, якого звали Артабан. В епоху Великих географічних відкриттів XV – XVI ст. волхви уособили три сторони світу – Європу, Азію та Африку, три людські раси – білу, чорну та жовту і три вікових стани, що засвідчує актуальність для усього людства християнського вчення. Іконографія «Поклоніння волхвів», яка з часом диференціювалась та ускладнилась, має потужну традицію, початки якої сягають катакомбного живопису IV ст. Твір із галерейної збірки, вочевидь, є наслідуванням одній із композицій «Поклоніння волхвів» Ван Альста – тема, до якої майстер повертався не воднораз. Спільною рисою композицій є інтеграція ренесансних мистецьких здобутків у традиційну іконографію, репрезентація в її межах нового бачення світу і нових художніх форм, зокрема зображень архітектури в лінійній перспективі та італізуючих пейзажів. Одним із найбільш близьких за образно-пластичним рішенням до триптиха зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького (92 х 56.5; 92 х 24.5; 92 х 24.5 см) є «Поклоніння волхвів» (1530–1540-і рр.) П. К. ван Альста з «The Phoebus Foundation» (Антверпен). Майже ідентична львівській, з таким же датуванням початку 1530-х років, хоча й дещо менших розмірів, робота «Поклоніння волхвів» зберігається у приватній колекції. Спільними рисами означених композицій є образна узагальненість сюжету, композиційне рішення, життєствердна тональність, теплота і щирість прояву почуттів, гра світла і тіні, теплий насичений колорит, майстерне докладне відтворення деталей дійсності – екзотичних тканин, ювелірних виробів, дорогоцінних предметів і водночас наповнення усього піднесено-одухотвореним настроєм. Як і в творі з «The Phoebus Foundation», у галерейному триптиху Діву Марію з малим Ісусом зображено за кам’яним вівтарем із символами райського саду: яблуком і вишнею у творі Ван Альста, вишнями – у композиції його послідовника. Характерна особливість роботи – вдале поєднання «італьянізмів» з «народним» маньєризмом, властиве П. К. ван Альсту та його послідовникам.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького