Скульптурні зображення Богородиці зустрічаються як елементи Розп’ять і як самостійний іконографічний сюжет. Вирізана з цільного шматка дерева повнофігурна постать Діви Марії з нахиленою головою та молитовно складеними на грудях руками є втіленням покори та смиренності. Витягнута статична постать Богородиці одягнена в довгу червону туніку, голову покриває мафорій, що гострими заломами огортає миловидне обличчя, опускається на плечі, прикриваючи передню частину тіла до талії, а зі спини майже досягаючи стоп. Складки одягу святої майстер моделює канелюрами, які ритмічно повторюються, що часто зумовлювалося текстурою дерева, яка вела різець скульптора. Спосіб моделювання обличчя невеликими підрізами посилює наївність зображення. Загалом роботі властива спрощеність форм.