Автопортрет

Бруно Шульц

Основна інформація

ID: Г-V-110
Автор: Бруно Шульц
Назва: Автопортрет
Техніка: рисунок
Матеріал: папір олівець туш
Розміри (висота x ширина, см): 52 x 37

Додатково

Вид: графіка
Жанр: портретний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Львівської міської галереї

Інформація про автора

Автор: Бруно Шульц
Роки життя: 1892–1942
Країна: Австро-Угорська монархія, Річ Посполита, тепер Україна
Біографія: Бруно Шульц – художник та письменник єврейського походження, уродженець міста Дрогобич (станом на 12.07.1892 р. територія Австро-Угорської монархії, згодом ІІ Речі Посполитої). Навчався у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа І (у 1919–1939 рр. – Державний ліцей та гімназія імені короля Владислава Ягайла, нині – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка). Згодом вирішив продовжити освіту на спеціальності архітектура у Львівській політехніці (1910 р.), але через проблеми зі здоров’ям навчання не завершив. Пізніше певний час відвідував студії у віденській Політехніці та Академії образотворчих мистецтв. У цей період художник розбудовував індивідуальну практику з оригінальною системою образів та своєрідною візуальною мовою. Результатом цієї роботи стала, зокрема, «Книга ідолопоклонства» (серія 1920–1922 рр., перше видання 1983 р. у рамках проєкту Centre Georges-Pompidou). Одночасно Бруно Шульц отримав визнання завдяки регулярним публікаціям власної прози («Цинамонові крамниці», 1933 р.; «Санаторій під клепсидрою», 1935 р.) та перекладів («Процес» Франца Кафки, 1935–1936 рр., виконаний у співпраці з Юзефіною Шелінською) й участі у виданнях культових літературних текстів (наприклад, «Фердидурке» Вітольда Ґомбровича, 1937–1938 рр.). У цей час відбувалися комунікації зі знаковими культурними діячками, зокрема Зоф’єю Налковською та Деборою Фоґель. Вагомий вплив на творчу діяльність Бруно Шульца та його посмертну повоєнну популяризацію мала Юзефіна Шелінська, яка з 1933 до 1937 р. перебувала з ним у стосунках. Окрім того, наприкінці 1940-х рр. Юзефіна Шелінська надавала матеріали для публікацій Єжи Фіцовського про Бруно Шульца, однак у зв’язку з особистими причинами зберігала анонімність. Серед інших важливих персоналій з оточення Бруно Шульца варто відзначити Станіслава Ігнація Віткевича (Віткаци), й у цьому контексті вартий уваги есей «Do Stanisława Ignacego Witkiewicza» («Tygodnik Ilustrowany» 1935, n. 17). Адже в тезі «Самотність є реактивом, що провокує реальність до ферментації, а відтак випадіння осаду з фігур і кольорів», автор постає особливо відвертим та чутливим виявником «епохи прискорення». Вивчення контексту часу у поїздках країнами Європи та активна участь у виставковому процесі стали передумовою для «видимості» Бруно Шульца не лише на локальному рівні. Фактично є передумови стверджувати, що «Шульц і Ґомбрович разом зі Станіславом Ігнацієм Віткевичем були літературним феноменом міжвоєнної доби. Їхня творчість була революційною і водночас важкою, незрозумілою та “опозиційною до польського літературного життя” (Tymoteusz Skiba, 2020)». Однак станом вже на 1938 р. Бруно Шульц був нагороджений золотим Академічним лавром Польської академії літератури. Після приєднання Західної України до УРСР Бруно Шульц брав участь у виставкових проєктах новоствореної Спілки художників. Митця було вбито під час Голокосту у Дрогобицькому гетто 19.11.1942 р. Важливими аспектами меморіалізації особи Бруно Шульца та його творчості є тематичні експозиції у Музеї історії польських євреїв POLIN (Варшава) та Музеї «Дрогобиччина» (приміщення Палацу мистецтв у Дрогобичі, Вілла Б’янки), кімната-музей (розташована у колишньому приміщенні гімназії у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка). Крім того, на регулярній основі відбувався Міжнародний фестиваль Бруно Шульца (SchulzFest) у Дрогобичі, де, окрім театральної, літературної та виставкової складової, проходили також наукові презентації та лекції.

Опис роботи

У невеличкому міському завулку, вглибині закритому будинками, перед мольбертом стоїть чоловік, повернений у три четверті вправо. Лівою рукою він рисує на папері. Його ноги злегка розставлені, чоло зморщене. Погляд чорних очей чоловіка спрямований на глядача. Волосся чорне, гладко причесане. Вбраний у міський костюм без сюртука і комірця на шиї. Постать чоловіка кидає на вулицю подовгасту тінь.

Надписи та символи

Внизу посередині авторський підпис: «Bruno Schulz»

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького