Погрудне зображення чоловіка, повернутого вправо, з поглядом зверненим на глядача. На темно-коричневому тлі виразно зображене обличчя генія доби Ренесансу Мікеланджело Буонарроті (1475–1564) – італійського скульптора, художника, архітектора, поета й інженера. На полотні чітко без ідеалізації відображені характерні особливості зовнішності портретованого – високе зморшкувате чоло з сильно вираженими надбрівними дугами, світло-карі очі, широкий прямий ніс з горбинкою, глибокі складки від ніздрів до кутиків рота. Тонко окреслені вуста, обрамлені вусами, роздвоєна негуста борода та чорне, злегка кучеряве волосся. Існує декілька портретів Мікеланджело. Серед них роботи таких авторів: Себастьяно дель Пьйомбо, Джуліано Буджардіні, Якопіно дель Конте, Марчелло Венусті, Франциско д’Оланда, Джуліо Бонасоне та інші. Мікеланджело не залишив по собі жодного задокументованого автопортрета, однак низку його робіт дослідники вважають можливими зображеннями митця. Серед них – «Святий Прокл Болонський», голова Олоферна у фресці «Юдиф та Олоферн» на стелі Сикстинської капели, переможений у групі «Геній перемоги», обличчя на знятій шкірі Святого Варфоломея (фреска «Страшний суд»).