Еріхтоній – персонаж давньогрецької міфології, згаданий в «Іліаді» та «Одіссеї» як Ерехтей. Еріхтоній був царем Афін, якого народила богиня землі Гея від бога ковальських справ та майстрів Гефеста. Афіна сховала немовля у скриню та доручила дочкам Кекропа – Герсі, Аглаврі та Пандросі, його берегти. Вона заборонила дівчатам заглядати в скриньку, адже Еріхтоній мав напівзміїне-напівлюдське тіло. Царівни порушили цю заборону і відкрили скриньку. Аглавра і Герса за це були вражені божевіллям і наклали на себе руки, кинувшись з акропольскої скелі. Після цього Афіна сама виховала Еріхтонія у своєму храмі. Еріхтонія зображали у вигляді змії поруч з Афіною. Такий сюжет трапляється також у творчості фламандських художників Пітера Пауля Рубенса «Виявлення немовляти Еріхтонія» та Якоба Йорданса «Дочки Кекропа знаходять немовля Еріхтонія». Існує версія, що це полотно може належати пензлю ще одного фламандського художника – Теодору ван Тюльдену (1606–1669). Ван Тюльден писав вівтарні образи, міфологічні сюжети, алегоричні твори та портрети. Спочатку на його стиль вплинув маньєризм школи Фонтенбло, але пізніше він зазнав впливу Пітер Пауля Рубенса, з яким часто співпрацював. Митець відіграв важливу посередницьку роль, привносячи аспекти фламандського барокового живопису в Голландську Республіку. Поступово роботи ван Тюльдена ставали більш елегантними, і він еволюціонував до певного класицизму.