Ескіз розпису із серії «Руські зодчі»

Василь Польовий, Юлія Подогова

Основна інформація

ID: Ж-8175
Автор: Василь Польовий Юлія Подогова
Назва: Ескіз розпису із серії «Руські зодчі»
Дата створення: 1972–1973 (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: мішана техніка
Матеріал: ДСП олія темпера
Розміри (висота x ширина, см): 33 x 70

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Інформація про автора

Автор: Юлія Подогова
Роки життя: 1927–2021
Біографія: Юлія Подогова (1927–2021) – членкиня Спілки художників СРСР, монументалістка. Навчалась у Московському вищому художньому училищі імені братів Строганових, була ученицею народної художниці СРСР Єкатєріни Бєлашової. Її дипломна робота – вітражі для міжнародної виставки в Брюсселі, була прийнята з оцінкою «відмінно з похвалою». Юлія Подогова працювала над монументальними розписами, вітражами, мозаїками. Окрім того, серед доробку художниці є станкові живописні роботи. Монументальні та станкові твори мисткині зберігаються у публічних просторах, музейних колекціях та приватних збірках на території країн колишнього СРСР, зокрема Молдови, України, Російської Федерації. З Василем Польовим художниця познайомилася та одружилась у «московський період» його творчості. Згодом пара переїхала до Львова, де Юлія працювала над монументальними роботами, відомими у співавторстві ескізами до розписів та мозаїк (1970-ті). Станкових творів львівського періоду наразі не виявлено. 1990 року разом з Василем Польовим переїхала на постійне проживання у США, де після тривалого захворювання померла 2021 року.

Опис роботи

Ескіз до розпису із серії «Руські зодчі», виконаний у співпраці з Юлією Подоговою. У роботі, присвяченій архітектурним практикам XVIII століття, можна простежити вияви єлизаветинського бароко, суголосних класицизму споруд та локальних версій палладіанства й неоготики на прикладі творів Василя Баженова та Матвія Казакова. У застосованих автором стилізаціях є як впізнавані об’єкти, так і варіації на тему тогочасних архітектурних пошуків, де можна було простежити пряме цитування актуальних тенденцій та спроби осмислення традицій місцевої архітектури з урахуванням поточного стильового контексту. Як і в інших ескізах з цієї серії, визначальним є символічно-алегоричний підхід зі збереженням ідейної ієрархії, де основного персонажа, зодчого, зображено найбільшим, а результати його інтелектуальної праці є пропорційно зменшеними – масштабні собори й силуети палацово-оборонних споруд, антикізована жіноча фігура й постаті величних морських німф, що тримають земну кулю. Фігуру архітектора композиційно трактовано на зразок іконографії євангелістів, коли їх зображували сидячи на стільці біля стола з Євангелієм. Ця монументальність, яку автор максимально наголосив за допомогою тонального вирішення ескізу, визначає строгий та урочистий підхід до розкриття образності. Колорит ескізу холодний, з окремими теплими партіями, змішаний з ахроматичними компонентами, що увиразнює ідеї суворості й регламентованості, притаманні цьому часовому контексту.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького