В Гетсиманському саду

Згідно з біблійним текстом, після Тайної вечері Господь пішов з апостолами до Єлеонської гори та увійшов у Гетсиманський сад. Він прагнув молитви, аби звернутись до свого Небесного Отця. Ісус залишив учнів біля входу в сад й лише трьох – Петра, Якова та Івана – взяв із собою. Відійшовши, Господь став молитися, кажучи: «Авва – Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мк. 14:36). Вставши від молитви, Господь повернувся до своїх трьох учнів, але ті спали. Тоді Христос закликав їх до молитви: «Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе» (Мк. 14:38). Ще двічі Господь відходив від учнів в глибину саду і повторював ту ж молитву. Скорбота Христа була такою великою, а молитва настільки напруженою, що з обличчя Його падали на землю краплі кривавого поту. У ці важкі хвилини, як оповідає Євангеліє, «з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його» (Лк. 22:43). Закінчивши молитву, Спаситель прийшов до Своїх учнів і знову знайшов їх сплячими. «Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився» (Мк. 14:41-42). У цей самий час крізь листя дерев стали проглядатися вогні ліхтарів і смолоскипів. З’явився натовп людей з мечами та киями. Вони були послані первосвященниками й книжниками, щоб схопити Ісуса. Попереду озброєних людей йшов Юда. Зрадник заздалегідь домовився з воїнами: «Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно» (Мк. 14:44). Відокремившись від натовпу, Юда підійшов до Христа зі словами: «Радуйся, Учителю», – і поцілував його. У відповідь почув: «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?» (Лк. 22:48). В скульптурній композиції XVIII ст. відтворено сцену моління Спасителя. Особливістю твору є описовість, докладне відтворення вбрання, рухів, облич. На впливи барокового формотворення вказує експресивність драперій плаща Христа.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького