Натюрморт

Роман Турин

Основна інформація

ID: Ж-6858
Автор: Роман Турин
Назва: Натюрморт
Культура: Новітній час
Техніка: олійний живопис
Матеріал: картон олія
Розміри (висота x ширина, см): 41 x 31.5

Додатково

Вид: живопис
Жанр: натюрморт
Сюжет: Натюрморт

Інформація про автора

Автор: Роман Турин
Роки життя: 1900–1979
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща, УРСР
Біографія: Роман Турин (2 вересня, 1900, м. Снятин – 29 серпня, 1979, м. Львів) – український живописець, портретист, громадський діяч. Народився у Снятині на Івано-Франківщині. Рід художника знаний у Галичині громадсько-культурним сподвижництвом. Батько, Микола Турин, був купцем, активним діячем Союзу українських купців і промисловців, меценатом ремісничої та торгово-промислової освіти українців. Нерідко у родини гостював Василь Стефаник, який мав дружні взаємини із батьком Романа. Повернувшись до Тернополя, Р. Турин навчався у приватній мистецькій студії В. Перебийноса, з яким 1921 р. поїхав до Кракова. Захоплення малярством привело Р. Турина до Краківської академії красних мистецтв, де він студіював у Ю. Панкевича, І. Пеньковського, В. Яроцького. Для продовження навчання разом із капістами (група КП або Комітет Паризький, організований Ю. Панкевичем) виїхав у середині 1920-х рр. до Парижа. В художній столиці Європи захопився творчістю постімпресіоністів. Експонував малярські роботи на виставках у галереях відомих паризьких маршанів. Тоді ж зацікавився фотомистецтвом і кінематографом, фоторекламою і фотомонтажем. Перші професійні знання в галузі кіномистецтва здобув у студії «Тобіс-Клянґ-фільм» (Tobis-Klangfilm), де згодом асистував відомим режисерам. Працював самостійно у невеличких студіях, спеціалізуючись на короткометражних стрічках. Захоплювався авангардними кінотворами Рене Клера, Георга Вільгельма Пабста, Віктора Тріваса. Взимку 1931 р. познайомився із лемківським митцем-самоуком Епіфаном Дровняком, якого називали Никифором. Придбав і в 1932 р. експонував його малюнки у Парижі в галереї «Leon Marseille». Згодом організовував виставки талановитого художника у Львові й підтримував його впродовж років. На початку 1930-х років Р. Турин переїхав до Львова, де активно пропагував кіномистецтво та реалізував низку авторських творчих проєктів (кінострічки «На високій полонині», «Стиром і Піною», «Гуцульські фрагменти», «Над Прутом у лузі», «Хлоп іде до міста»). Окремі із них створені разом із молодим ентузіастом кіномистецтва Станіславом Ліпінським, згодом відомим польським кінооператором. Після 1939 р. Р. Турин певний час був безробітним, підробляв копіюванням портретів. У 1949 р. став співзасновником і директором Львівської художньої школи, яку очолював 25 років. Для творчості майстра 1920–1930-х рр. характерна інтеграція впливів різноманітних течій європейського модернізму. У 1940–1950-х рр. Р. Турин вимушено адаптував свої твори до вимог реалізму, а в 1960–1970-х рр. сформував оригінальний індивідуальний стиль, позначений синтетичним узагальненням натурного матеріалу й постімпресіоністичним потрактуванням форми. Експонував твори на виставках, зокрема як член Спілки українських образотворчих мистців і Спілки художників України. Помер у Львові, похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі. Перша персональна виставка Р. Турина відбулася у Львові 1982 р., вже після смерті митця.

Опис роботи

«Натюрморт» Р. Турина характеризує інтеграція модерністських інспірацій та їх переосмислення у самобутньому художньому мовленні. Так, із досвідом постімпресіонізму зображення споріднюють «реалізація не враження, а стабільного візуального сприйняття», самоцінність живописної поверхні, поєднання чіткої структурності й напруженої драми кольорів. На впливи фовістичного формотворення вказує зіставлення насичених, «промовистих», трансформованих у самостійну художню тему фіолетових, кармінних, синіх, зелених, золотавих тонів. Зберігаючи зв’язок між означуваним і знаком, натюрморт постає самодостатньою художньою реальністю з акцентованою «речевістю», онтологічною повновартісністю відтворених звичних побутових предметів: вази, пляшки, тарілки, цукернички, організованих у візуальний «реєстр». Повноті їх візуальної репрезентації слугує горизонтальна композиція, що нагадує фриз. Утвердження матеріальності світу в поєднаннях щільних колірних площин продукувало орнаментальність, декоративну виразність, що відсилає до орієнтальних художніх традицій та естетики декоративно-ужиткових виробів народних майстрів. Особливістю твору є віддзеркалення у матеріальності зображених предметів цілісності й гармонії, повноти та розмаїття життя.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Натюрморт

Інше