Згідно з християнською традицією, на третій день після своїх страждань і смерті Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Його людське тіло преобразилося. Він вийшов із гробу, невидимий для сторожі, не відваливши каменя, не порушивши синедріонової печатки. Від цієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній гріб. Раптом стався великий землетрус. З небес зійшов ангел Господній, відвалив камінь від гробу і сів на ньому. На вигляд він був немов блискавка, і одяг мав білий наче сніг. Воїни, що вартували гріб, тремтіли від страху, неначе змертвіли, а потім, отямившись, розбіглись. На рельєфі зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького Воскреслого Ісуса відтворено фронтально, в колоподібних хмарах, на кришці гробу, серед переляканих вартових. На приналежність зображення німецькій скульптурній школі початку XVI ст. вказують оповідність, недосконалість пропорцій, жорсткість моделювання умовних людських фігур.