Марія Магдалина змальована на блакитному фоні, у легкому розвороті вліво. Це зображення належить до флорентійського живопису початку XVI ст. В колекції Галереї є дві бічні вівтарні панелі – «Свята Марія Магдалина» та «Свята Люція», виконані у бл. 1510–1520 рр. Ці твори відображають важливу тенденцію у тосканському малярстві початку XVI ст. На картині бачимо відхід від системи натуралізму та присутність стилістичних рис маньєризму. Іконографія вівтаря, де два бічні образи із зображенням святих фланкують центральну композицію, була поширеним типом композиції в італійському живописі першої половини XVI ст. Свята Марія Магдалина з’являється у кількох біблійних уривках, хоча найпомітніша згадка про неї міститься у розповіді про Воскресіння Ісуса в Євангелії від Іоанна. Святий Тома Аквінський у своєму коментарі до Євангелія стверджує, що вона мала привілей бути пророком, оскільки була гідна бачити ангелів. Вона стала апостолом для апостолів, бо її завданням було сповістити учнів про Воскресіння Господа. Марія Магдалина була першим очевидцем воскреслого Христа, а тому й першою свідчила про Нього перед апостолами.