На картині на тлі пейзажу з річкою зображено вершника. Це сцена смерті князя Юзефа Понятовського (1763–1813), племінника останнього короля Речі Посполитої. Він був полковником, флігель-ад’ютантом імператора Йосифа II Габсбурга. Командував Південною армією під час повстання 1792. Під прапором Костюшка як командир дивізії протистояв російським військам у Варшаві. Формував національну гвардію. Обіймаючи посаду губернатора Варшави, удостоївся чину дивізійного генерала, згодом став військовим міністром щойно створеного Великого герцогства Варшавського. З 1807 року – командир польського легіону Великої армії, пізніше – головнокомандувач польськими військами. У битві біля Лейпцига Понятовський командував 8 корпусом, та перевага сил була на іншому боці. Імператор наказав Великій армії відступати. Прикривати відхід було доручено маршалам Понятовському та Макдональду. Коли французи підірвали міст на річці Вайсе-Ельстер, війська прикриття ще не встигли відійти. Поранений маршал Понятовський сів на коня і, підтримуваний ад’ютантами, спробував перепливти річку. Діставшись уплав до берега, він спробував вийти з води, але знову був поранений, впав у воду та потонув. Через декілька днів, після закінчення Битви народів, тіло Юзефа Понятовського витягнули з Вайсе-Ельстер. Поховали князя у крипті святого Леонарда під Вавельським собором у Кракові 1817 року.