На листі виконано акварельну копію (тепла монохромна сепія), що відтворює автопортрет Антоніса ван Дейка, датований 1623 роком. Автор копії обрав складну за композиційною побудовою й виразністю модель, яка у первісному варіанті є одним із найбільш знакових ранніх автопортретів митця, створених у період формування його художнього почерку. Композиція відтворює погрудне зображення молодого художника у три чверті, з обличчям, зверненим до глядача. Високо поставлена голова, дещо відсторонений погляд та стриманий вираз обличчя надають портрету рис внутрішньої гідності, притаманної аристократичному автопортретному канону доби. Технічне виконання копії демонструє високу дисциплінованість у роботі з аквареллю як засобом. Автор застосовує прозорі й напівпрозорі шари фарби для моделювання об’єму, що дозволяє досягти глибини у переданні форми, зберігаючи текстуру паперу. Особливу увагу приділено обличчю, де світлотіньова драматургія підсилює виразність погляду та рельєфність рис. У зонах тла й костюма спостерігається складна гра градацій, що варійовані від насиченої коричневої до легкої охристої півтональності, створюють ритмічну та гармонійну побудову простору. Копія не є механічною трансляцією зображення: автор виявляє особисте ставлення до моделі, зберігає характерний ритм ліній та загальну пластичну побудову, проте дещо пом’якшує початкову експресивність. Сепійна гама попри монохромність додає зображенню елегантної цілісності й підкреслює благородство первинного образу. Використання саме цієї гами є показовим для навчальної практики початку XX століття: вона дозволяла студентам глибше зануритися в аналіз світлотіньової структури, фактури, пластичної побудови форми, не відволікаючись на колористичну різноманітність. Зображення ван Дейка як молодого мистця символічне й методично обґрунтоване: воно демонструє приклад раннього усвідомлення художником власного образу як частини творчого і соціального самопозиціонування. У контексті академічного навчання така робота була вправою з одночасного вивчення анатомії, композиції, психології портрета та особливостей графічної інтерпретації живописного оригіналу. Таким чином акварельна копія автопортрета ван Дейка є цінним зразком академічної методики, що поєднувала копіювання шедеврів зі свідомим художнім аналізом і поступовим формуванням власної виразної мови.