Скульптурне зображення Розп’ятого Христа, що збереглося частково, сповнене драматизму та внутрішньої напруги. Смирення перед волею Всевишнього підкреслює нахилена до правого плеча голова, а терновий вінок на голові символізує приниження та муки. Вираз обличчя сповнений скорботи та спокою. У позі видовженого тіла відчутна внутрішня боротьба між стражданням та величчю жертви. Фігура Христа змодельована з анатомічною правдоподібністю: випнута грудна клітка, напружений торс, фактурно змодельовані ребра та м’язи ніг. Поліхромія підкреслює реалістичність, зосередженість на фізичних муках. Оголену фігуру Христа огортає перізома на стегнах, трактована ритмічно укладеними гострими горизонтальними складками. Залишки поліхромії на пов’язці нагадують про колишню барвистість образу. Роботи такого характеру мали не лише естетичний, а й літургійний акцент – допомагали вірянам співпереживати.