Іконостас «Страсті Христові»: Тайна вечеря, Юда продає Христа фарисеям, Поцілунок Юди, Христос у Анни

«Страсті Христові» XVII – поч. XVIII ст. – це робота, що складається із серії монументальних багатосюжетних ікон, які слід розглядати зверху вниз, рядами зліва направо. Композиція твору вирізняється великою кількістю іконографічних зображень з багатофігурними сценами: 25 горизонтально видовжених клейм з євангельськими сюжетами, що оповідають про останні дні земного життя Христа. Твір належить маляреві Риботицької іконописної школи, своєрідною візитівкою якої стали ікони Страсного циклу.

Частиною ікони «Страсті Христові» є сцена «Тайна вечеря» – іконописний сюжет, що ілюструє події Великого четверга, останню трапезу Христа перед розп’яттям. Дійство розгортається в інтер’єрі приміщення, де за великим овальним столом сидить Христос зі своїми учнями. Жвава багатофігурна сцена демонструє момент бурхливого обговорення: Спаситель повідомив, що між ними є зрадник. Любов малярів Риботицької школи до деталізації простежується в зображенні посуду з характерним декором того часу, передачі індивідуальних рис та емоційного стану кожного персонажа. Робота відзначається виразним рисунком, яскравою колірною гамою.

Наступним фрагментом твору є сцена, у якій Юда бере гроші у первосвященників – «Юда продає Христа фарисеям». За великим овальним столом з білою скатертиною зображено багатофігурну сцену: сидять первосвященники, одягнені в дорогі шати. Один з них дає срібняки Юді.

«Поцілунок Юди» – сцена на клеймі, що передає момент, коли варта прийшла забрати Христа, якого поцілунком видав учень. Показана мить, коли Юда потягнувся губами до Вчителя, а вартові зрозуміли, кого потрібно брати. Група стражників змальована в обладунках, окреслених по контурах графічною чорною лінією. На щоках вибілених облич виступає рум’янець – характерна риса риботицьких майстрів. У колористичному вирішенні сцени домінують оливкові, червоно-охристі, блакитні барви.

«Христос у Анни» – сюжет, що демонструє один із судів над Спасителем. Воїни привели Спасителя до старого первосвященника Анни, тестя Каяфи, який на той час уже не служив у храмі й жив у спокої. Він допитував Христа, намагаючись знайти якусь провину.

Творам риботицьких майстрів притаманна наративність, вони підписували другорядні сцени та окремих персонажів, що давало змогу легко ідентифікувати образи та сюжети.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького