Ескіз розпису «Стихії»

Ескіз має виразний перегук з тематикою та образними рішеннями роботи Ж-8185 і, вірогідно, присвячений дослідженню як верхніх шарів атмосфери, так і глибин космосу, що були одними з ключових ідейних блоків для Радянського Союзу. У лівій частині роботи зображено узагальнений силует дослідника, що немов тримає стилізовані зображення небесних світил (зазначимо, що формальний підхід споріднений з іконописними практиками, зокрема символічним зображенням сонця й місяця зі сцени Розп’яття Христового). Сам персонаж немов стоїть на зоряній дорозі, що, вірогідно, є відсилом до популярної пісні на слова радянського поета й письменника, а згодом дисидента та політемігранта Володимира Войновича: «Я вірю, друзі, каравани ракет / Помчать нас вперед від зорі до зорі / На вкритих пилюкою стежках планет / Залишаться наші сліди» (1960–1961 рр.). Пафос сцени, що розгортається перед глядачем, є поміркованим, однак виразним, не політизованим. У правій частині композиції розгортається сцена з групою об’єктів, імовірно, позаземного походження, чиї фантастичні форми складно ідентифікувати. Водночас варто відзначити, що серед вірогідних джерел інспірування автора була футуристична опера «Перемога над Сонцем» (1913) та індивідуальна художня практика Михайла Матюшина. Гама роботи тепла, переважають відтінки вохри, є окремі холодні партії, увиразнені тональними контрастами. На звороті ескізу – фрагмент невстановленої ахроматичної композиції з чорним, градієнтами сірого та хроматичною деталлю охристо-жовтого кольору. Формальне вирішення суголосне модерністичним практикам. З огляду на те, що фрагмент має спорідненість з індивідуальною практикою Василя Польового, можна припустити його авторство. Проте внаслідок того, що ця частина не містить мотивів, придатних для ідентифікації, наразі інтерпретацію, на нашу думку, пропонувати передчасно.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького