Старий лiс

Карло Звіринський

Основна інформація

ID: Ж-4150
Автор: Карло Звіринський
Назва: Старий лiс
Культура: Новітній час
Техніка: олійний живопис
Матеріал: картон олія
Розміри: 72 x 57 см (висота x ширина)

Додатково

Вид: живопис
Жанр: пейзаж
Сюжет: Пейзаж
Провенанс: Подаровано К. Звіринським, 1967

Інформація про автора

Автор: Карло Звіринський
Роки життя: 1923–1997
Країна: Польща, УРСР
Біографія: Карло Звіринський народився 14 серпня 1923 р. у с. Лаврів на Львівщині. У 1942–1943 рр. навчався у Львівській державній мистецько-промисловій школі на відділі графіки у Миколи Бутовича та Володимира Баляса. З вересня 1943 р. продовжив здобуття фаху на відділі малярства (у майстерні Михайла Козика) в новоствореному мистецькому освітньому закладі «Вищі Образотворчі Студії» (Hoheren Kunstmalerfachstudien). У вересні 1945 р. вступив на п’ятий курс відділу малярства Львівського училища прикладного мистецтва (нині – Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), де студіював у Романа Сельського. В 1947–1953 рр. продовжив навчання у Р. Сельського у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська Національна академія мистецтв) на відділі монументального живопису (з однорічною перервою у 1949–1950 рр., коли був виключений за «буржуазний націоналізм і поширювання формалістичних тенденцій у мистецтві»). Саме під впливом учителя К. Звіринський зацікавився досвідом кубізму, абстракціонізму, дадаїзму, фовізму, сюрреалізму, на основі якого згодом сформував свій самобутній малярський стиль.
У 1953–1959 рр. К. Звіринський викладав живопис і композицію у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша. У 1959–1982 рр. продовжив педагогічну діяльність у ЛДІПДМ. У 1982 р. за відмову від співпраці з КДБ не був допущений до конкурсу на переобрання на займану посаду. З 1990 р. поновив викладацьку діяльність на посаді професора кафедри монументального живопису Львівської академії мистецтв. У 1950–1980-х рр. у помешканні К. Звіринського діяла «підпільна» мистецька школа для творчої молоді, метою якої, опріч мистецьких студій, стало вивчення світової та української культури й формування національної свідомості. Неформальне професійне спілкування посприяло творчому становленню шерегу відомих львівських митців – А. Бокотея, І. Марчука, О. Мінька, П. Марковича, Р. Петрука, Б. Сойки, З. Флінти, що спонукає до визнання К. Звіринського «батьком сучасної львівської малярської школи» (Ю. Бойко).
Ранні роботи К. Звіринського позначені впливом постімпресіонізму. На початку 1950-х рр. митець розпочав експерименти з «чистою формою» й наполегливо шукав суто формальні, колористично-композиційні розв’язання творчих завдань. З 1957 р. для створення рельєфних композицій застосовував папір, дерево, бляху, тканину, мотузки, гіпс. Вибудовував вишукані стримані градації чорно-сірих і вохристих кольорів. Особливістю творів митця кінця 1950-х рр. є візуально-музична синестезія та осмислення видимих форм як репрезентацій трансцендентної духовної реальності, волі Творця.
З 1960 р. у творчості К. Звіринського розпочався новий етап, позначений переходом до «безфактурного» малярства та поєднань чорних, білих, червоних, зелених, вохристих барв, сповнених містичних звучань. Водночас у малярстві К. Звіринського поступово викристалізовувалась нова образно-пластична концепція – «абстрактний сюрреалізм». В умовному ірраціональному просторі полотен художник розташовував різноманітні абстрактні форми, фантазійні предмети, знаки, що немов живі істоти творили причетний Абсолюту та волі Творця таємничий світ. У роботах останнього десятиліття К. Звіринський повернувся до більш активної колірної гами, актуалізував і творчо переосмислив концепції ранніх робіт. У доробку майстра – сакральномистецькі твори, засновані на традиціях давньоукраїнського іконопису в поєднанні з високою колористичною культурою й пластичним відчуттям.

Опис роботи

Композиція «Старий ліс» – приклад звернення К. Звіринського до досвіду постімпресіонізму, актуалізації його пластичних та семантичних засад. Так, постімпресіоністичну інспірованість твору підтверджує розбудована символічна програма, віддзеркалення у фрагменті природи фундаментальних змістів буття. Притаманна художнику інтенція втілення відлунь Абсолюту зумовила пантеїстичність образу, відчуття присутності у лісових хащах волі Творця. Водночас зображення нагадує про античне арістотелівське поняття «hyle», що асоціювало ліс з матерією та ознакувало початкову єдність буття. Загадковість та втаємниченість лісового фрагмента відсилає до фольклорних уявлень про ліс як віддалений, неопанований простір, протилежний дому в архаїчній опозиції «чужий – свій». Напруги пейзажу надає осмислення лісу як небезпечного лімінального (перехідного) локусу, асоційованого з перепонами, їх подоланням, пошуком, шляхом. В екзистенційній проєкції твір нагадує про рядки «Божественної комедії» Данте: «На півшляху свого земного світу / Я трапив у похмурий ліс густий / Бо стежку втратив, млою оповиту». Художнє рішення пейзажу засноване на концептуальній відмові від тривимірності та лінійної перспективи, пластичному узагальненні та уплощиненні форм. Засобом образної виразності слугує стримана колірна гама, тонка градація сіро-синіх і вохристо-брунатних тонів. З досвідом постімпресіонізму роботу єднає самоцінність колірної поверхні та акцентованої щільним пастозним письмом картинної площини.

Надписи та символи

На звороті зверху справа надпис: «Карло Звіринський».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького