Майстер, слідуючи зразкам західної іконографічної традиції, вирізьбив Христа в момент смерті. Його голова ледь нахилена до правого плеча, очі заплющенні, на обличчі вираз страждання і внутрішньої скорботи. Голову увінчує символ мучеництва – терновий вінок. Статичний образ порушують розбурхані пасма короткого волосся, що надають роботі експресивного забарвлення. На витягнутій дещо непропорційній фігурі Христа з виразно підкресленими ребрами та запалим животом майстер намагається передати фізичне виснаження. Ноги зведені, пальці стоп промодельовані схематично, без зайвої уваги до деталей. Пов’язка, що прикриває стегна, змодельована чіткими графічними лініями з відчуттям руху. Скульптура є зразком народної сакральної пластики, де радше прагнули до передачі духовного змісту, а не до ідеального відтворення анатомічних ознак.