Стефан Вітвіцький (Stefan Witwicki) (13.09.1801–15.04.1847) – польський поет-романтик і публіцист. Народився 13 вересня 1801 р. у селі Іванів нa Поділлі (нині Вінницька обл.). Закінчив Волинський ліцей. З 1822 р. жив у Варшаві, де розпочав кар’єру в Урядовій комісії віросповідань і народної освіти. У 1824–1825 рр. у Варшаві дебютував двома збірками «Балад і романсів». У 1829 р. опублікував драму «Едмунд», у 1830 р. – парафраз «Вірші з Біблії» і том віршів «Сільські пісні», що набули популярності після того, як їх поклали на музику Фредерік Шопен і Станіслав Монюшко. У 1832 р. емігрував і став одним зі співзасновників Товариства об’єднаних братів у Парижі. Певний час товаришував з А. Міцкевичем. У 1838 р. вийшла друком збірка віршів С. Вітвіцького «Польський вівтар». Незадовго до смерті мав намір стати священником і видав два молитовники. Схвалення в інтелектуальних колах отримали моралістичні публікації С. Вітвіцького «Вечори паломника» (1837–1845) та «Листи з-за кордону» (1842). Помер у Римі в 1847 р. Похований на цвинтарі Кампо Верано.