Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку показано двох жінок у традиційному одязі селян XIX століття. Ліворуч на передньому плані зображена молода жінка, вбрана у довгу спідницю, і довгу куртку або жакет, що облягає фігуру та підперізує талію. На голові зав’язана позаду хустка, кінці якої спадають нижче плечей. Вона йде босоніж, що може вказувати на бідне походження, її поза впевнена, крок рішучий. У правій руці несе кошик, наповнений грибами – можливо, для продажу, ліва рука підтримує край спідниці. Вираз обличчя спокійний, злегка зосереджений, погляд спрямований у бік. Дещо позаду неї є інша жінка, ймовірно, старша за віком. Вона одягнена подібно – також у спідницю, фартух і верхній одяг із широкими рукавами, на голові пов’язана хустка. Жінка стоїть або повільно йде і тримає ліву руку перед собою на поясі. Її погляд спрямований уперед або на жінку попереду, вірогідно, вона із нею розмовляє або супроводжує. Це зображення селянок у побутовій сцені – одна з них, імовірно, йде на базар або повертається з нього. Постаті створені автором з увагою до деталей одягу, але злегка ідеалізовано, з характерною пластикою рухів. Персонажі розташовані по діагоналі, що додає динаміки, передній план детальніший, а задній – спрощений. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.