Колекція етнографічних рисунків
Каєтан Келісінський
Основна інформація
- ID
- Г-V-424_311
- Автор
- Каєтан Келісінський
- Назва
- Колекція етнографічних рисунків
- Країна
- Королівство Польське
- Культура
- Новий час
- Техніка
- рисунок
- Матеріал
- олівець
Додатково
- Вид
- графіка
- Жанр
- побутовий
- Провенанс
- Збірка Дідушицьких
Інформація про автора
Опис роботи
Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено групу, переважно жінок учасників традиційного народного свята чи обряду. Всі одягнені у традиційне селянське вбрання того часу, довгі сукні, хустки або головні убори, деякі прикрашені квітами, вінками або стрічками. Також є двоє чоловіків, один середнього віку музикант-скрипаль у високій смушевій шапці на голові, інший юнак стоїть в загальній юрбі. Юнак тримає в руках атрибут, схожий на жезл або прикрашену гілку – можливо, це символ обрядовості або частина танцювального ритуалу. Фігури стоять близько одна до одної, утворюючи щільну групу, що надає сцені відчуття єдності, ритуальності. Усі звернені обличчями частково вперед, частково вбік – можливо, готуються до виконання танцю чи обряду. Вирази обличчя зосереджені, спокійні або трохи урочисті, що відповідає загальній атмосфері свята чи обряду. Обличчя зображені без надмірної деталізації, але всі мають індивідуальні риси. У деяких помітна легка усмішка, проте переважає стриманість, що характерна для обрядових або урочистих сцен. Більшість дівчат мають на головах вінки, що прикрашені стрічками, квітами чи ґудзиками – традиційна ознака незаміжніх дівчат у народній культурі. Декілька фігур мають хустки, зав’язані на голові, що може вказувати на старший вік або заміжжя. Одна із жінок у центрі має високу шапку або складну корону, можливо, обрядового значення. Всі жіночі персонажі одягнені у довгі сукні або сарафани із розширеними рукавами, що характерно для святкового вбрання. На плечах або грудях помітні вишивки чи прикраси (хоча не деталізовані, видно з натяків у лініях). Одяг має кілька шарів – видно підспідники, спідниці, фартухи. Взуття – традиційні невисокі черевики, з округлим носком. Лінії м’які, точні, але без сильного акценту на деталізації облич або текстури тканин. Композиція досить щільна – фігури стоять дуже близько одна до одної, що створює враження натовпу або групового дійства. Відсутнє детальне тло, вся увага зосереджена на персонажах. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького