Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено молодого чоловіка або юнака, одягненого у традиційне народне вбрання селян. Він стоїть у повний зріст, обличчям до глядача і тримає в руках прикрашений квітами або гілочками коровай. Молодий чоловік або парубок, імовірно є учасником весільного чи святкового обряду. Його роль – винесення короваю – дуже символічна. За традицією це може бути боярин, сват або просто один з учасників весільного почту. Вираз обличчя – спокійний, урочистий, можливо, трохи усміхнений. Погляд відкритий та спрямований прямо перед собою. Головний убір персонажа це висока шапка із декором пір’ям чи стрічками що характерно для святкових або церемоніальних подій. Вдягнений у сорочку із коміром та вишитими елементами поверх неї жупан або кожух з прикрашеними краями. На ногах вузькі штани, взутий у традиційні низькі чоботи із круглим носком. Персонаж тримає невелику тарілку із короваєм, прикрашеним рослинними елементами, можливо це квіти, колоски, листя. Лінії тонкі, м’які, обережні, але точні. Відчувається увага до деталей в одязі, позі, головному уборі. Фон зображення умовний, проте безперечно зрозумілий – це сільське середовище огороджена тином хата під солом’яною стріхою та деревами поруч. Композиція статична, врівноважена, чоловік стоїть прямо і впевнено, обома руками тримає коровай. Така поза, одяг і атрибутика притаманні урочистим моментам, особливо в сільських традиціях XIX століття. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького