Підсвічник
невідомий
Основна інформація
Додатково
- Вид
- декоративно-ужиткове мистецтво
- Жанр
- релігійний
- Провенанс
- с. Микулинці, Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.
- Експозиція
- Олеський замок
Інформація про автора
Опис роботи
Підсвічник був предметом церковного вжитку, в якому майстер зумів поєднати практичне призначення з виразною пластичною мовою своєї епохи. Високий декоративний одноріжковий дерев’яний підсвічник храмового типу складається з трьох чітко виділених зон. Нижня основа – масивна та стійка трилопатева, що переходить у звивисте руків’я, яке завершується невеликою профільованою чашею для свічки у формі капітелі. Загальна композиція роботи побудована за принципом стрімкого вертикального руху: важкий, пишно декорований низ поступово звужується, втрачає візуальну вагу і завершується легкою, майже невагомою верхівкою.
Художнє вирішення виробу вирізняється надзвичайною насиченістю рослинним орнаментом. Трилопатева основа опирається на ніжки у формі волют, що закручуються потужними спіралями. Кожна волюта закінчується круглим, приплюснутим «копитцем»-п’ятою. В основі підсвічника та його центральній частині домінують спіралеподібні форми й S-подібні завитки, притаманні бароковій художній пластиці. Між ними розташоване різьблене акантове листя, квіти та пагони, які ніби проростають один з одного. Декоративне оздоблення не просто заповнює поверхню, а створює ефект безперервного органічного руху.
Середня частина (стовбур) вирішена як асиметрично вигнуте стебло. Майстер свідомо відмовився від симетрії, нашаровуючи деталі одну на одну й обвиваючи основу по спіралі. У центрі композиції досягнуто найбільшої пластичної напруги: тут різьблені елементи відриваються від архітектонічної основи, утворюючи вільні просторові пластичні форми. Вище та нижче середини стовбура орнаментальні мотиви сповільнюються, а різьблення розріджується, даючи оку відпочити. Такий ритм згущення та розрідження декору характерний для майстрів середини та другої половини XVIII ст. Підсвічник сприймається не як статичний предмет інтер’єру, а як динамічна рослинна форма, зафіксована у стрімкому русі вгору. Її квіти та листки спрямовані вгору, а вертикальна композиція символічно підносить погляд від земної, важкої основи до світлої верхівки.
Художнє вирішення виробу вирізняється надзвичайною насиченістю рослинним орнаментом. Трилопатева основа опирається на ніжки у формі волют, що закручуються потужними спіралями. Кожна волюта закінчується круглим, приплюснутим «копитцем»-п’ятою. В основі підсвічника та його центральній частині домінують спіралеподібні форми й S-подібні завитки, притаманні бароковій художній пластиці. Між ними розташоване різьблене акантове листя, квіти та пагони, які ніби проростають один з одного. Декоративне оздоблення не просто заповнює поверхню, а створює ефект безперервного органічного руху.
Середня частина (стовбур) вирішена як асиметрично вигнуте стебло. Майстер свідомо відмовився від симетрії, нашаровуючи деталі одну на одну й обвиваючи основу по спіралі. У центрі композиції досягнуто найбільшої пластичної напруги: тут різьблені елементи відриваються від архітектонічної основи, утворюючи вільні просторові пластичні форми. Вище та нижче середини стовбура орнаментальні мотиви сповільнюються, а різьблення розріджується, даючи оку відпочити. Такий ритм згущення та розрідження декору характерний для майстрів середини та другої половини XVIII ст. Підсвічник сприймається не як статичний предмет інтер’єру, а як динамічна рослинна форма, зафіксована у стрімкому русі вгору. Її квіти та листки спрямовані вгору, а вертикальна композиція символічно підносить погляд від земної, важкої основи до світлої верхівки.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького