Венера з Амуром
Мейсенська порцелянова мануфактура
Основна інформація
- ID
- Рз-1809
- Автор
- Мейсенська порцелянова мануфактура
- Назва
- Венера з Амуром
- Дата створення
- 2 пол. XVIII ст.
- Країна
- Німеччина
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 12 см (висота)
Додатково
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей. Асортимент мануфактури складався з вишуканого посуду (столових, чайних і кавових сервізів), а також підсвічників і корпусів для годинників. У порцеляновій пластиці майстри втілювали найрізноманітніші теми: алегоричні та міфологічні сюжети, фігурки кавалерів і дам, персонажів італійської комедії дель арте, а також типи іноземців, ремісників, селян, солдатів, мисливців і пастухів. Вироби XIX століття дещо поступалися за своєю художньою значущістю, адже тоді часто виконували лише нові відливи за старими формами. У цих творах відображено багатогранність художньо-стильових напрямів декоративно-ужиткового мистецтва: предмети не лише виконували практичну функцію, а й приносили естетичну насолоду.
Скульптурна група зображує давньоримську богиню кохання та краси Венеру на колісниці, що має витончену форму морської мушлі. Богиню супроводжує її син Амур (Купідон). Композиція рясно оздоблена пишними гірляндами з дрібних ліплених поліхромних квітів, які обвивають мушлю, підкреслюючи тріумфальний і святковий характер сюжету. Твір вирізняється надзвичайною майстерністю об’ємного моделювання, динамікою пластичних ліній рококо, делікатним надполивним розписом та витонченим золоченням деталей.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей. Асортимент мануфактури складався з вишуканого посуду (столових, чайних і кавових сервізів), а також підсвічників і корпусів для годинників. У порцеляновій пластиці майстри втілювали найрізноманітніші теми: алегоричні та міфологічні сюжети, фігурки кавалерів і дам, персонажів італійської комедії дель арте, а також типи іноземців, ремісників, селян, солдатів, мисливців і пастухів. Вироби XIX століття дещо поступалися за своєю художньою значущістю, адже тоді часто виконували лише нові відливи за старими формами. У цих творах відображено багатогранність художньо-стильових напрямів декоративно-ужиткового мистецтва: предмети не лише виконували практичну функцію, а й приносили естетичну насолоду.
Скульптурна група зображує давньоримську богиню кохання та краси Венеру на колісниці, що має витончену форму морської мушлі. Богиню супроводжує її син Амур (Купідон). Композиція рясно оздоблена пишними гірляндами з дрібних ліплених поліхромних квітів, які обвивають мушлю, підкреслюючи тріумфальний і святковий характер сюжету. Твір вирізняється надзвичайною майстерністю об’ємного моделювання, динамікою пластичних ліній рококо, делікатним надполивним розписом та витонченим золоченням деталей.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького