Амур, що прикидається калікою
Мейсенська порцелянова мануфактура
Основна інформація
- ID
- Рз-1852
- Автор
- Мейсенська порцелянова мануфактура
- Назва
- Амур, що прикидається калікою
- Дата створення
- кін. ХІХ ст.
- Країна
- Німеччина
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 21 см (висота)
Додатково
- Вид
- декоративно-ужиткове мистецтво
- Жанр
- алегорія
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей. Асортимент мануфактури складався з вишуканого посуду (столових, чайних і кавових сервізів), а також підсвічників і корпусів для годинників. У порцеляновій пластиці майстри втілювали найрізноманітніші теми: алегоричні та міфологічні сюжети, фігурки кавалерів і дам, персонажів італійської комедії дель арте, а також типи іноземців, ремісників, селян, солдатів, мисливців і пастухів. Вироби XIX століття дещо поступалися за своєю художньою значущістю, адже тоді часто виконували лише нові відливи за старими формами. У цих творах відображено багатогранність художньо-стильових напрямів декоративно-ужиткового мистецтва: предмети не лише виконували практичну функцію, а й приносили естетичну насолоду.
Повнофігурне скульптурне зображення Амура, який постає в алегоричному образі каліки. Бог кохання майстерно маскується, ховаючи крила під поношеним розстебнутим одягом – зеленим каптаном та фіолетовими кюлотами. Персонаж спирається лівою коліною на дерев’яний протез, імітуючи втрату ноги, а його похилена голова та сумний вираз обличчя підкреслюють драматизм мізансцени. Скульптурна мініатюра встановлена на круглу профільовану підставку з рельєфним рокайльним підніжжям, що імітує траву, та прикрашена витонченою позолотою. Фігурка вирізняється тонким пластичним моделюванням, що підкреслено виразним надполивним поліхромним розписом.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей. Асортимент мануфактури складався з вишуканого посуду (столових, чайних і кавових сервізів), а також підсвічників і корпусів для годинників. У порцеляновій пластиці майстри втілювали найрізноманітніші теми: алегоричні та міфологічні сюжети, фігурки кавалерів і дам, персонажів італійської комедії дель арте, а також типи іноземців, ремісників, селян, солдатів, мисливців і пастухів. Вироби XIX століття дещо поступалися за своєю художньою значущістю, адже тоді часто виконували лише нові відливи за старими формами. У цих творах відображено багатогранність художньо-стильових напрямів декоративно-ужиткового мистецтва: предмети не лише виконували практичну функцію, а й приносили естетичну насолоду.
Повнофігурне скульптурне зображення Амура, який постає в алегоричному образі каліки. Бог кохання майстерно маскується, ховаючи крила під поношеним розстебнутим одягом – зеленим каптаном та фіолетовими кюлотами. Персонаж спирається лівою коліною на дерев’яний протез, імітуючи втрату ноги, а його похилена голова та сумний вираз обличчя підкреслюють драматизм мізансцени. Скульптурна мініатюра встановлена на круглу профільовану підставку з рельєфним рокайльним підніжжям, що імітує траву, та прикрашена витонченою позолотою. Фігурка вирізняється тонким пластичним моделюванням, що підкреслено виразним надполивним поліхромним розписом.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького