Японський актор
Порцелянова мануфактура «Розенталь»
Основна інформація
- ID
- Рз-1871
- Автор
- Порцелянова мануфактура «Розенталь»
- Назва
- Японський актор
- Дата створення
- поч. ХХ ст.
- Країна
- Німеччина
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 24 см (висота)
Додатково
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Традиції жанрової пластики глибоко вкорінені у практиці багатьох європейських мануфактур, зокрема й у баварському центрі порцелянового виробництва Зельбі. Представлений виріб маркований підполивним зеленим клеймом знаменитої фірми «Розенталь», заснованої Філіпом Розенталем у 1879 році. Технічний і артистичний рівень продукції цього підприємства традиційно залишався надзвичайно високим.
Японський актор у вишуканому традиційному кімоно зафіксований у динамічній позі під час виступу з розгорнутим віялом та мечем. Віяло в японській традиції є головним реквізитом та інструментом, який допомагає виконавцю висловити емоції; воно може символізувати багатозначні образи (наприклад, плавне коливання віяла над головою ознаменовує схід сонця або місяця). Динамічні складки одягу та точні жести підкреслюють драматизм сценічного дійства. Стилістичні особливості та характер виконання дають змогу припустити аналогію зі статуеткою «Танцюючий самурай», яка була створена для мануфактури «Розенталь» у 1920–1930-х роках в епоху ар-деко скульптором Ріхардом Фьорстером (Richard Förster).
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Традиції жанрової пластики глибоко вкорінені у практиці багатьох європейських мануфактур, зокрема й у баварському центрі порцелянового виробництва Зельбі. Представлений виріб маркований підполивним зеленим клеймом знаменитої фірми «Розенталь», заснованої Філіпом Розенталем у 1879 році. Технічний і артистичний рівень продукції цього підприємства традиційно залишався надзвичайно високим.
Японський актор у вишуканому традиційному кімоно зафіксований у динамічній позі під час виступу з розгорнутим віялом та мечем. Віяло в японській традиції є головним реквізитом та інструментом, який допомагає виконавцю висловити емоції; воно може символізувати багатозначні образи (наприклад, плавне коливання віяла над головою ознаменовує схід сонця або місяця). Динамічні складки одягу та точні жести підкреслюють драматизм сценічного дійства. Стилістичні особливості та характер виконання дають змогу припустити аналогію зі статуеткою «Танцюючий самурай», яка була створена для мануфактури «Розенталь» у 1920–1930-х роках в епоху ар-деко скульптором Ріхардом Фьорстером (Richard Förster).
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького