Дівчина
невідомий
Основна інформація
- ID
- Рз-2081
- Автор
- невідомий
- Назва
- Дівчина
- Країна
- Німеччина
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 16.5 см (висота)
Додатково
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Яскравим прикладом розвитку цієї німецької художньої традиції є представлена порцелянова статуетка, що зображує дівчину в традиційному костюмі з припіднятим фартухом. Пластичне вирішення фігурки побудоване на граційному, злегка кокетливому русі: юнка витонченим жестом лівої руки піднімає край свого білого фартуха в цяточку, відкриваючи погляду спідницю в тонку рожево-зелену смужку. Складне колористичне моделювання одягу поєднує пастельні рожеві, бузкові та ніжно-зелені барви корсета, що відсилає до вишуканої естетики пізнього рококо та раннього класицизму. Особливу увагу привертає делікатний розпис обличчя та деталізація витонченого головного убору із рожевою стрічкою.
На денці виробу міститься підглазурне синє маркування, яке дозволяє припустити, що виріб може належати до Королівської порцелянової мануфактури в Берліні («KPM Berlin»). Поруч наявне втиснуте в масу авторське тавро майстра-формувальника у вигляді літер «F.M.». Скульптура відзначається високою художньою якістю виконання, поетичною наївністю образу та є характерним зразком німецької камерної пластики своєї доби.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
Яскравим прикладом розвитку цієї німецької художньої традиції є представлена порцелянова статуетка, що зображує дівчину в традиційному костюмі з припіднятим фартухом. Пластичне вирішення фігурки побудоване на граційному, злегка кокетливому русі: юнка витонченим жестом лівої руки піднімає край свого білого фартуха в цяточку, відкриваючи погляду спідницю в тонку рожево-зелену смужку. Складне колористичне моделювання одягу поєднує пастельні рожеві, бузкові та ніжно-зелені барви корсета, що відсилає до вишуканої естетики пізнього рококо та раннього класицизму. Особливу увагу привертає делікатний розпис обличчя та деталізація витонченого головного убору із рожевою стрічкою.
На денці виробу міститься підглазурне синє маркування, яке дозволяє припустити, що виріб може належати до Королівської порцелянової мануфактури в Берліні («KPM Berlin»). Поруч наявне втиснуте в масу авторське тавро майстра-формувальника у вигляді літер «F.M.». Скульптура відзначається високою художньою якістю виконання, поетичною наївністю образу та є характерним зразком німецької камерної пластики своєї доби.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького