Ваза у стилі рококо
невідомий
Основна інформація
- ID
- Рз-1942
- Автор
- невідомий
- Назва
- Ваза у стилі рококо
- Дата створення
- кін. ХІХ ст.
- Техніка
- відлив випалювання глазурування розпис
- Матеріал
- порцеляна
- Розміри
- 30 см (висота)
Додатково
Інформація про автора
Опис роботи
Порцеляна – благородний і найдосконаліший вид кераміки. Вона формується із суміші різноманітних сортів глини, основу яких складає каолін. Зверху черепок покривають прозорою поливою або залишають без неї (така порцеляна зветься бісквітом). Вироби проходять щонайменше два основних етапи термічної обробки та випалюються при дуже високих температурах. Предмети тонкої кераміки вирізняються білим кольором, дзвінкістю, міцністю та здатністю просвічуватися на світлі. У виготовленні застосовують два принципово різні види декору – пластичний (рельєфний) та розпис.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
На багатьох провідних європейських мануфактурах наприкінці XIX століття виготовляли предмети у стилі нео-рококо. Пластичне вирішення цієї вази репрезентує витончений зразок європейської декоративно-ужиткової кераміки цієї доби з характерним зверненням до примхливих, асиметричних та пластичних художніх форм, запозичених із мистецького арсеналу галантної доби XVIII століття.
Композиційна структура предмета відзначається особливою динамічністю, вигадливістю силуету та тривимірністю пластичного декору. Ваза піднесена на масивний фігурний цоколь складної чотириногої рокайльної форми, орнаментований насиченим м’ятно-зеленим тлом, рельєфними золоченими завитками та витонченим розписом у вигляді золотих рослинних пагонів. Головним тектонічним і смисловим акцентом композиції є скульптурне зображення оголеного крилатого хлопчика – путті, який підносить руки вгору, візуально підтримуючи центральний великий картуш. М’яке анатомічне моделювання фігурки путті пастельних тілесних відтінків контрастує з білосніжною поверхнею порцелянового корпусу.
Центральне місце на корпусі вази посідає великий мальовничий картуш із рельєфним рокайльним обрамленням, у межах якого розгортається пишний поліхромний квітковий розпис. Майстер із високою реалістичною точністю та колористичною витонченістю відтворює розкішний букет із садових троянд пурпурових відтінків, синіх волошок та дрібних польових квітів. Особливу архітектонічну виразність предмету надають дві бічні фігурні ручки складної конфігурації, суцільно оздоблені золоченням. Горловина вази завершується широким фігурним розтрубом у формі стилізованої морської мушлі, розписаним із використанням м’ятно-зеленого тла та золотого орнаменту.
На нижній частині основи виробу збереглася система маркувань. У центрі містяться втиснені в масу та розташовані одне під другим числові позначення: зверху «32», під ним – «880» (або «830»). Праворуч нанесена золотою фарбою цифра «13» та присутній сильно розмитий, нечитабельний слід синьої підглазурної фарби, графічні обриси якого не підлягають точній ідентифікації.
Порцеляна виникла в Китаї приблизно в VI–VII століттях, де секрет її виготовлення ретельно оберігали. До Європи китайські порцелянові предмети потрапили в епоху Середньовіччя й цінувалися дорожче за золото, через що їх згодом назвали «білим золотом». Європейські майстри століттями намагалися відтворити цей матеріал, створюючи натомість крихкі, м’які імітації. Відкрити секрет майстрів Китаю вдалося лише на початку XVIII століття в Саксонії.
Перша в Європі мануфактура з виготовлення твердої порцеляни була заснована у 1710 році саксонським курфюрстом і королем Речі Посполитої Августом ІІ Сильним неподалік Дрездена, у місті Мейсен. Вона виникла завдяки розробці копалень із каоліновою глиною та винайденню порцелянової маси у 1709 році алхіміком Йоганном Фрідріхом Бетгером. Упродовж XVIII століття мануфактура переживала свій найяскравіший період розквіту. У цей час тут творили видатні майстри: Йоганн Грегор Герольд, Йоганн Готліб Кірхнер, Йоганн Йоахім Кендлер, Мішель-Віктор Асьє та інші. Це була доба сміливих експериментів, удосконалення технологій та створення знакових моделей.
Окрім усесвітньо відомої Мейсенської мануфактури, у Німеччині функціонували численні інші фабрики з виготовлення порцеляни. Насамперед варто назвати Берлінську королівську мануфактуру. Не менш популярною була продукція підприємств у Дрездені, Німфенбурзі, Фолькштедті, Людвігсбурзі, Франкенталі та Зельбі.
На багатьох провідних європейських мануфактурах наприкінці XIX століття виготовляли предмети у стилі нео-рококо. Пластичне вирішення цієї вази репрезентує витончений зразок європейської декоративно-ужиткової кераміки цієї доби з характерним зверненням до примхливих, асиметричних та пластичних художніх форм, запозичених із мистецького арсеналу галантної доби XVIII століття.
Композиційна структура предмета відзначається особливою динамічністю, вигадливістю силуету та тривимірністю пластичного декору. Ваза піднесена на масивний фігурний цоколь складної чотириногої рокайльної форми, орнаментований насиченим м’ятно-зеленим тлом, рельєфними золоченими завитками та витонченим розписом у вигляді золотих рослинних пагонів. Головним тектонічним і смисловим акцентом композиції є скульптурне зображення оголеного крилатого хлопчика – путті, який підносить руки вгору, візуально підтримуючи центральний великий картуш. М’яке анатомічне моделювання фігурки путті пастельних тілесних відтінків контрастує з білосніжною поверхнею порцелянового корпусу.
Центральне місце на корпусі вази посідає великий мальовничий картуш із рельєфним рокайльним обрамленням, у межах якого розгортається пишний поліхромний квітковий розпис. Майстер із високою реалістичною точністю та колористичною витонченістю відтворює розкішний букет із садових троянд пурпурових відтінків, синіх волошок та дрібних польових квітів. Особливу архітектонічну виразність предмету надають дві бічні фігурні ручки складної конфігурації, суцільно оздоблені золоченням. Горловина вази завершується широким фігурним розтрубом у формі стилізованої морської мушлі, розписаним із використанням м’ятно-зеленого тла та золотого орнаменту.
На нижній частині основи виробу збереглася система маркувань. У центрі містяться втиснені в масу та розташовані одне під другим числові позначення: зверху «32», під ним – «880» (або «830»). Праворуч нанесена золотою фарбою цифра «13» та присутній сильно розмитий, нечитабельний слід синьої підглазурної фарби, графічні обриси якого не підлягають точній ідентифікації.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького