Іванова А. М. На березі

На звороті фотографії російськомовний напис, виконаний синьою кульковою ручкою: «Іванова А. М. На березі. 1921 р. Київ». Зображена робота Антоніни Іванової демонструє стилістику та ідейний компонент, характерний для практик художників кола Михайла Бойчука вказаного періоду. Так, можна сформувати доволі об’ємний візуальний ряд з робіт інших авторів, котрий може продемонструвати те, що Григорій Сковорода позначав поняттям «сродна праця». Адже ці творчі пошуки й знахідки містять виразні ознаки цілісної світоглядної системи, у межах якої є ретельне опрацювання світового минулого, відчуття причетності до локального, усвідомлення ролі у побудові сьогодення, а також певні візіонерські розмірковування про майбутнє. Власне ствердження неперервності історії та осмислення себе дозволяють трактувати візуальну практику «бойчукістів» як революційне осмислення не виключно формальної складової і її тотальну анігіляцію, а визначення за нею фундаменту для майбутнього, де футурологія не заперечує того, що у своїх формах не містить абсолютизацію механічності. Людина у практиці художників кола Михайла Бойчука, а осібно Антоніни Іванової, поєднує осмислення людини як центру Всесвіту (як у гуманістів доби Відродження) та універсальної ікони (як у теологічному трактуванні старозавітного тексту книги Буття 1:26-27). Однак особливо привертає увагу цілком пряме осмислення останньої тези про іконічність – соціальна та фінансова нерівність, приналежність до різних верств, відсутність чи наявність освіти є передумовами для знецінення, цей революційний компонент чітко можна простежити у практиках цих мистців: звичайні трударі й селяни, як це було у євангельських текстах, стали поперед «славних світу цього». Адже, згідно з текстом Нового Заповіту, коли до найвищої місії в історії людства – апостольства – було покликано неосвічених простих рибалок, то можновладці й тогочасні інтелектуали заради збереження власного статусу вступили у конфронтацію. Оскільки, як відомо, Михайло Бойчук тривалий час працював над сакральними образами та вивчав релігійні тексти, то, безперечно, перетворення, що декларують нівеляцію соціальної нерівності, викликали певні асоціації, котрі стали передумовами появи чисельних образів, як у цьому випадку з картиною Антоніни Іванової «На березі», та багатьох інших роботах художниці.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького