Роман Сельський постає перед нами як витончений колорист, що розбудовував школу українського колоризму, яку започаткував ще Олекса Новаківський. Для Сельського характерним стало національне відчуття кольору, увага до яскравих, інтенсивних і тонко гармонізованих барв, споріднених із гамою українських вишивок, килимів, писанок. Площинні кольорові плями є основним засобом творення композиції твору. Різноманітні варіанти гармонії кольорів та контрастів відображають зміну настроїв у тій чи іншій картині. В роботі «У Чорногорі» на першому плані зображені польові квіти; складається враження, що пейзаж намальований крізь них. Позаду ліворуч – вертикально зображена суха смерека, а позаду видіються кілька зелених. Перед глядачем відкривається вид на полонину із травами гарячих відтінків – від червоно-охристих до жовто-зелених; позаду кілька хребтів гір, що чередуються і виринають одне за одним, змінюються в кольорах, ті що ближче – насичено зелених тонів, змінюються зеленкаво-фіолетовими та фіолетово-синіми. Вище – блакитно-сіре небо із рожево-сірими хмарами.