У творчості Марґіт Сельської особливе місце посідає група жіночих портретів кінця 1930-х рр. Вони камерні, інтимні і ліричні. В них присутня виразна увага до тональних та світлових аспектів живопису, фактурна варіативність фарбового шару, що є виразником тонких нюансів колористичної поліфонії. Інший аспект – сентиментальна меланхолійність, що поєднана з увагою до молодості та привабливості моделей. Можливо, саме останнє, стало ознакою ставлення самої художниці до часу і людей у ньому, у період світових катаклізмів. Але саме атмосфера часу відображена у творчості Марґіти Сельської цього періоду, зокрема це стосується «Жіночого портрету», що, ймовірно, є саме автопортретом художниці. Майже на всю висоту вертикальної композиції на жовтувато-червоному, із вкрапленням блакитного, тлі – поясне зображення жінки, що сидить у м'якому кріслі. Голова портретованої дещо повернута ліворуч. У жінки жовтувато-коричневе хвилясте волосся, зачесане на правий бік, дещо спадає на чоло. Тонкі брови дугами та погляд широко відкритих карих очей спрямований до низу ліворуч, окреслені губи червоного кольору та прямий ніс. Жінка одягнена в світло-голубе з білим комірцем плаття.