Колекція

PF 1982 (Привітання з новим 1982 роком)

Олександр Аксінін

  • PF 1982 (Привітання з новим 1982 роком)   2
Основна інформація
ID
Г-IV-4577
Автор
Олександр Аксінін
Назва
PF 1982 (Привітання з новим 1982 роком)
Дата створення
1981
Техніка
офорт
Матеріал
відбиток на папері
Розміри (висота x ширина, см)
13.5 x 8.5
Інформація про автора
Автор
Олександр Аксінін
Роки життя
1949–1985
Країна
УРСР
Біографія
Олександр Аксінін – художник-графік, один із найяскравіших представників львівської нонконформістської культури. Художник народився 2 жовтня 1949 року у Львові в родині військового картографа і працівниці-службовця львівської залізниці. Художню освіту почав здобувати у вечірній художній школі (1963–1966, Львів). У 1967–1972 роках продовжив навчання в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова за спеціальністю «Графіка». Після його закінчення служив у Радянській армії, де брав участь в оформленні експозиції військово-історичного музею. У 1974–77 роках працював художником-дизайнером у проектно-конструкторському бюро. Від 1977 року залишив офіційну службу і зайнявся виключно творчістю як вільний художник. Квартира Аксініна і його дружини, письменниці і художниці Енгеліни (Гелі) Буряковської (1944–1982), стала одним із осередків львівського неформального мистецтва, тут же проводилися і перші квартирні виставки. Олександр і Геля були добре знайомі з діячами культурного андеґраунду Москви і Ленінграду, зокрема, з Дмитром Пріговим, Віктором Кривуліним, Іллею Кабаковим та ін. У них також були дружні стосунки і з прибалтійськими художниками, зокрема, Тинісом Вінтом, з яким Олександра пов'язувало особливо глибоке творче взаєморозуміння, та польськими. Від 1974 року Аксінін брав участь у групових виставках; 1979 року його перша персональна виставка була організована в Таллінні при сприянні художника Тиніса Вінта. На початку 1980-х поет Віктор Кривулін допоміг провести кілька «квартирних» виставок художника в Ленінграді і Москві. 3 травня 1985 року, повертаючись з Таллінна, Олександр Аксінін загинув в авіакатастрофі над Золочевом неподалік Львова. Художник за життя створив 343 офорта, близько 200 листів нетиражної графіки (малюнків аквареллю, тушшю і гуашшю, в тому числі виконаних на відбитках офортів), і п'ять живописних робіт. 27 томів щоденників художника за 1965–1985 роки містять понад 200 ескізів і велику кількість малюнків-ідей, частково вони є у відкритому доступі на персональному сайті художника. У 2015 році серію офортів «Босхіана» Олександра Аксініна було включено до постійної експозиції Арт-центру Ієроніма Босха в м. Гертогенбос у Нідерландах. Твори зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Естонському художньому музеї та у Національному художньому музеї України. У 1981 році Олександр Аксінін написав свою лаконічну автобіографію для статті Віктора Крівуліна, де він свідомо протиставив свій внутрішній світ зовнішнім подіям, а факти біографії поєднав із власним художнім та метафізичним досвідом: 1949 року начебто російська людина народилася в начебто європейському місті Львові. Православний. 1972 рік – диплом Поліграфічного інституту, за фахом графік. 1977 рік – 1-ше одкровення з супутнім відчуттям часу. 1981 рік – 2-ге одкровення з супутнім відчуттям вічності. 1979 рік – перша персональна виставка в Таллінні. 1981 рік – друга в Польщі. Все.
Опис роботи
Творчому світу Олександра Аксініна характерна згущена інтелектуальна атмосфера, сповнена «кодами естетичної інформації». Численні офорти Аксініна – це мініатюрні «філософські есе», втілені в складні системи образотворчих і літературно-словесних текстів.
Один із 18-ти офортів – серії поздоровлень з новим роком – PF (фр. рour fèliciter – для поздоровлення). Їх художник дарував своїм друзям і знайомим, починаючи від 1974 року. Дана робота має п’ять варіантів. У перших двох – композиція поміщена у правильний ромб. Наступні три мають зрізані бічні сторони, відтак відбиток має форму неправильного шестикутника. Це зроблено автором для того, щоб поздоровлення можна було помістити в конверт.  В останніх роботах, до яких належить і музейний експонат, тло в центрі композиції затемнене, як і ціле поле офорту.
На темному тлі представлена складна композиція. Нижню її частину формує рогачка із загостреним кінцем внизу, що його можна трактувати і як загострений олівець, і як резервуар термометра. У завершення її бічних діагональних відкосів встромлені голки,  тому діагоналі нагадують медичні шприци. Між відкосами, у трикутному заглибленні, в пузирчастій рідині схематично зображена жіноча фігура: жінка просуває ноги назовні крізь бульки новорічного шампанського, що над нею виприскуються догори. Між грудьми в жінки чаша з двома паличками; подібна чаша з новорічною ялинкою – на її безносій голові. У більшому форматі, вже як човник з веслами, чаша повторюється у горішній частині композиції, де вона домінує, посідаючи в центрі велике очне яблуко. Човник-чашу підтримують з боків дві крилаті змійки, прив’язані хвостами до відкосів рогачки. Кульками-кружечками, що подібні на бульки між відкосами рогачки, оформлені площина човника, око навколо зіниці – бульки  виприскуються також догори від вій ока, ними орнаментовані крильця змійок. 
По вертикалі знизу догори написана дата: 1982, при чому цифри 1 і 9 – на стрижні рогачки, 8 – на площині човника з оком, 2 – над віями ока у темряві тла.
На лівому відкосі рогачки – P.F. (Pour fèliciter) та три прострумлених прямою лінією диски, на правому відкосі рогачки – A.AKSININ та маленька підкова. На перехресті діагоналей та вертикалі рогачки – монограма художника, обабіч якої числа 19 та 81.
У даній роботі автор, зображаючи рогачку, представляє  «роздвоєння» як перехід від старого 1981 року до нового 1982-го. На рукоятці «одиниця» роздвоюється, перетворюючись на «двійку» в горішній частині. Поділка шкали – це календар, що нагадує капіляр термометра: це означає, що рік підійшов до завершення. Художник використовує в даному офорті власні наскрізні символи – човник, око, шприци. Останні часто повторюються в офортах та нетиражованій графіці тих років (тоді важко хворіла дружина О. Аксініна).